7. Інші установи ЄС.

Окрім перелічених головних органів, в рамках інституційної системи ЄС функціонують також допоміжні органи з консультативними функціями.

Економічний і соціальний комітет є допоміжним органом ЄС з дорадчим статусом.

Комітет регіонів – посилює вплив регіонального та місцевого критеріїв на установи ЄС (ч. 2 ст. 7, ст. 263 ДЄСп). До його складу входять представники місцевих і регіональних органів, призначені Радою. Вплив Комітету на діяльність органів ЄС є досить обмеженим (дорадчий статус, а також те що представлені у ньому регіональні та місцеві органи влади діють, зазвичай і як органи окремих ДЧ. Вплив в Комітеті цих органів від різних держав неоднаковий лише від ФРН і частково Австрія і Бельгія дають важливі повноваження таким органам.

Європейський інвестиційний банк. (ст. 9, ст. 266 і далі ДЄСп) – фінансово та організаційно незалежний фінансовий орган з власною правосуб'єктністю, який здійснює свою діяльність на неприбутковій основі. Його завдання, діючи в інтересах ЄС, забезпечити фінансову підтримку розвитку слабкорозвинутих регіонів, а також через надання позик та гарантій сприяти здійсненню проектів з модернізації чи перетворення підприємств держав-членів або проектів ЄС. Діяльність Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) не обмежується ЄС – Банк також здійснює фінансове сприяння економічному розвиткові країн з асоціативним статусом та третіх держав. Насамперед це стосується країн Східної Європи, на підтримку яких Банк виділяє солідні кредити (У 2005 р. розмір виділених ним вигідних кредитів становив приблизно 47 мільярдів євро).

Поряд із розглянутими вище органами системного значення в системі ЄС також функціонує низка поточних інституцій, утворених для ефективного досягнення договірних цілей ЄС.

а) установи, підпорядковані головним органам ЄС (передовсім Комісії);

б) залежні юридичні особи (агенції і. т. д.) та

в) незалежні юридичні особи.

Деякі з допоміжних органів були створені безпосередньо на підставі положень установчих Договорів Європейських спільнот: Агенція Євратому з постачання (на основі ст. 53 і далі ДЄСпАЕ), Структурний фонд (на основі ст. 159 і далі ДЄСп) або відповідно до положень міжнародних договорів (Європейська поліційна служба). Але загалом створення підпорядкованих органів та залежних юридичних осіб Європейських спільнот установчими Договорами безпосередньо не передбачено: такі органи були засновані актамивторинного праваЄС, які базуються на спеціальнихабо загальних повноваженнях основних органів ЄС.

Так, на підставі ст. 308 ДЄСп рішеннями Ради були створені:

1. Європейський центр з розвитку професійного навчання,

2. Європейський фонд з поліпшення умов життя та праці,

3) Європейську агенцію з оцінювання продукції медичного призначення,

4) Службу гармонізації внутрішнього ринку (Європейську службу товарних знаків: товарні знаки виробів та послуг, зареєстровані у ЄСТЗ, захищені на території всього ЄС (Регламент (ЄСп) №40/94 про товарні знаки Спільноти),

5) Європейська природоохоронна агенція (Регламент ЄСп, в розвиток ст. 175 ДЄСп).

Комітети у складі представників держав-членів та Комісії створюють, щоб надати допомогу при виданні положень про виконання, і жодної іншої інституційної діяльності не здійснюють.

Більшість із підпорядкованих та залежних установ ЄС виконують винятково допоміжні або дорадчі функції. Окремі з цих установ здійснюють також виконавчі повноваження на міжнародному рівні, таким чином здійснюючи суверенну владу Спільноти, як наприклад, Європейська служба товарних знаків (Служба гармонізації внутрішнього ринку: товарні знаки, зразки та моделі). Створення допоміжних органів ЄСп з дорадчими функціями відповідно до ст. 95 ДЄСп є можливим у тому випадку, якщо ці органи створюють, щоб здійснювати затверджені Радою або Комісією заходи з гармонізації:

«Законодавець Спільноти може [...] вважати необхіднимстворення органа Спільноти, завданням якого є сприяти здійсненню заходів з гармонізації у ситуаціях, коли доцільним є видання не обов'язкових супровідних або рамкових заходів для полегшення єдиного виконання та застосування правових актів, виданих на основі положень ст.

Згідно з практикою СЄСп, делегування прав на самостійне ухвалення рішень на користь конкретного органа Спільноти обмежене. Так, СЄС у своєму рішенні щодо ДЄОВС (рання судова практика) вимагає, аби поряд із визначенням чітких обмежень стосовно делегованих повноважень було також забезпечено відповідний нагляд за їх здійсненням з боку органа, що делегує повноваження, а також не припускає можливості делегувати право на ухвалення політичних рішень (СЄСп, Судова справа 9/56, 36. 1958, – «Мероні»). Наскільки це обмеження діє сьогодні (наприклад, як обґрунтування повноважень, наданих на основі ст. 308 ДЄСп), так само спірно.

Делегування повноважень ухвалювати рішення у жодному разі не повинно призвести до невідповідного звуження правового захисту (СЄСп, Судова справа 19/67,36. 1967, – «ван дер Фехт»). Це, передовсім, стосується позовів, що оскаржують дії органів ЄС (перелічених у ч. 1 ст. 230 ДЄСп.

Так, належний правовий захист окремого суб'єкта від дій з боку Європейської служби товарних знаків забезпечують через право оскарження в Суді Європейських спільнот (Суд першої інстанції) рішення, ухваленого компетентною інстанцією з розгляду позовів проти дій підпорядкованих органів (ст. 57 і далі Регламенту (ЄСп) № 40/94, АВ1. ЕЄ 1994 І 11, с. 28). Йдеться про вид позову про недійсність, що основується на нормах вторинного права, котрі в свою чергу базуються на положеннях ст. 308 ДЄСп