<<
>>

1. Конкурентний порядок ЄС

Один з основоположних напрямів діяльності ЄСп полягав у створенні системи, що забезпечувала б неспотворену конку­ренцію на внутрішньому ринку (п. (g) част. 1 ст. З ДЄСп). Поло­ження ч. 1 ст. 4 ДЄСп зобов'язує держав-членів, а також ЄС здійснювати свою діяльність «згідно з принципом економіки відкритого ринку з вільною конкуренцією».

Правовий механізм забезпечення вільної конкуренції становлять спільні правила щодо конкуренції разом з двома загальними положеннями, які містяться в ст. 81 ДЄСп (заборона будь-яких дій або рішень, спрямованих на обмеження конкуренції на спільному ринку) та в ст. 82 ДЄСп (заборона будь-яких зловживань з боку підприємства чи групи підприємств своїм панівним становищем на спільному ринку). Видавши 1989 року Постанову про контроль над концентрацією(«Регламент про злиття», який був змінений у 2004 році), Рада на рівні вторинного права Спільноти визначила норма­тивно-правові рамки для об'єднання компаній у межах Спільноти.

Разом із забезпеченням вільної конкуренції, ДЄСп також проголошує й індустріально-політичні цілі, які стоять перед державами-членами, об'єднаними в Спільноту. Так, з огляду на глобальну конкуренцію, одним із завдань ЄС є також «посилення конкурентності її промисловості» (п. (т) част. 1 ст. З ДЄСп). До досягнення цієї мети держав-членів зобов'язують положення ДЄСп щодо промислової політики Спільноти (ст. 157 ДЄСп). Обов'язок держав-членів щодо досягнення проголошених у Договорі цілей промислової політики Спільноти певною мірою суперечить ідеї вільної конкуренції на спільному ринку. Проблематичність загострює той факт, що механізми нагляду над дотриманням порядку конкуренції зосереджені в руках Комісії, котра в інституційній системі ЄСп є політичним органом. Це протистояння відбите також в ДЄСп, де наголошено на тому, що компетенція Спільноти у сфері промислової політики (відповідно до Розділу XVI ДЄСп) «не дає Спільноті жодних підстав запроваджувати будь-які заходи, що можуть спричинити спотворення конкуренції» (част. З ст. 157 ДЄСп).

«Слабким місцем» добросовісної конкуренції є державна допомога. З огляду на це, неабияке значення мають положення ДЄСп щодо заборони надання підприємствам будь-якої державної допомоги, яка підриває або може підірвати конкуренцію на спільному ринку, а також забезпечення уповноваженим на це органом Спільноти контролю над усіма системами державної допомоги, які існують у державах-членах (ст. 87 і далі ДЄСп).

Контроль над злиттям. З метою врегулювання європейського порядку здійснення контролю над злиттям суб'єктів господарювання Рада (на основі ст. 83 та ст. 308 ДЄСп) видала Регламент (ЄСп) № 139/2004 про контроль на злиттям суб'єктів господарювання (так званий «Регламент про злиття», АВ1. 2004 Ь 24, с.1 і далі). Регламент застосовують до злиття суб'єктів господарювання «в масштабі Спільноти» (част. 1 ст. 1 і поєднанні з част. 2). Крім того, част. 2, част. З ст. 1 Регламенту встановлює критерії для кваліфікування злиття як злиття в масштабі Спільноти, а отже, підпадає під дію відповідного Регламенту: Згідно з част. 2 ст. 1 Регламенту, злиття суб'єктів господарювання є злиттям в масштабі Спільноти, коли його метою є досягнення обігу в таких розмірах: загальносвітовий обіг усіх суб'єктів господарювання, які зливаються, в сукупності перевищує 5 млрд.

евро; сукупний обіг в межах Спільноти щонайменше суб'єктів господарювання, які зливаються, становить/перевищує 250 млн. евро; ці критерії не застосовують, якщо обіг підприємств, які зливаються, досягнутий на території однієї держави-члена, перевищив дві третини від їх сукупного обігу в межах ЄС. Крім того, згідно з част. З ст. 1 Регламенту, межа, передбачена в част. 2 Регламенту для кваліфікування злиття суб'єктів господарювання як такого, що є злиттям в масштабі Спільноти, не була перейдена, якщо загальносвітовий обіг усіх суб'єктів господарювання, які зливаються, в сукупності становить понад 2,5 млрд. евро, загальний обіг усіх суб'єктів господарювання, які зливаються, у щонайменше трьох державах-членах перевищує 100 млн. евро на підприємство, сукупний обіг принаймні двох суб'єктів господарювання, які зливаються, у кожній зі щонайменше трьох охоплених держав-членів перевищує 25 млн. евро на суб'єкта господарювання, а сукупний обіг бодай двох суб'єктів господарювання, які зливаються, в масштабі Спільноти перевищує 100 млн. евро на суб'єкт; ці положення Регламенту не застосовують до злиттів суб'єктів господарювання, якщо ті досягай понад дві третини від свого сукупного обігу в межах Спільноти в одній і тій же державі-члені.

За певних обставин контроль над злиттям в масштабі ЄС може здійснювати також відповідна ДЧ (част. 4 ст. 4). Контроль над злиттями, що не є злиттями в масштабі ЄС, нале­жить до компетенції національних картельних служб. Водночас суб'єкти господарювання, які прагнуть до злиття, можуть зверну­тись до Комісії з проханням про здійснення відповідного контролю над запланованим злиттям, якщо воно хоч і не є злиттям в масштабі Спільноти, однак національне конкурентне право щонайменше трьох держав-членів передбачає здійснення такого контролю (част. 5 ст. 4). Оцінююч сумісність злиття суб'єктів господарювання зі спільним ринком Спільноти, Комісія керується стандартами, закладеними в ст. 2 Регламенту. При цьому Комісія користується широкою свободою дій. Спірним є питання, наскільки вагоме значення має промислова політика для оцінювання злиттів суб'єктів господарювання, з огляду на позицію, здобуту ними внаслідок такого злиття, в умовах глобальної конкуренції. Згідно з п. част. 1 ст. 2 Регламенту, оцінюючи злиття суб'єктів господарювання, Комісія зобов'язана враховувати також зв'язок з «технічним та економічним поступом». Несумісними зі спільним ринком є такі злиття суб'єктів господарювання, які здатні серйозно завадити дієвій конкуренції на спільному ринку або на суттєвій його частині, передусім у зв'язку з набуттям або посиленням панівного становища на ринку (част. З ст. 2). Комісія вправі прив'язувати надання дозволу на злиття до виконання зазначених зобов'язань або умов, і таким чином впливати на виробничі структури (див. рішення Комісії у справі про злиття «Нестле/Пер'є», 1992 L 356, с. 1). Формулюючи економічну оцінку злиттів суб'єктів господарювання у світлі ст. 2 Регламенту про злиття, Комісія користується певною свободою дій. Водночас оцінювання Комісії підлягає постійному судовому контролю, з огляду на достовірність її емпіричних основ та на переконливість прогнозованих наслідків. Суддя Спільноти повинен «не лише перевірити правильність наведених доказів, їх достовірність та узгодженість, але також проконтролювати, чи вони відбивають усі суттєві обставини, які необхідно проаналізувати, оцінюючи загальну ситуацію, та чи вони відповідають тим висновкам, які з них були виведені» (СЄСп, Судова справа С-12/03,36.2005, 1-987 № 39 «Тетра Лавал Бі-Ві»).

<< | >>
Источник: Радзівілл О.А.. Конспект лекцій з дисципліни Основи права Європейського Союзу.

Еще по теме 1. Конкурентний порядок ЄС:

  1. Лекція № 7. Конкурентний порядок і сфери впливу держави в «політиках» ЄС
  2. §7. Порядок рассмотрения жалоб на постановления об отказе в возбуждении уголовного дела
  3. §6. Порядок рассмотрения жалобы на решения и действия органов предварительного расследования и прокуроров в судебном заседании
  4. 6. Административные правонарушения, посягающие на общественный порядок и общественную нравственность.
  5. § 4. Реестр акционеров. Порядок регистрации акционеров
  6. 2. Енергетичнабезпека і транспорт
  7. 4. Економічні аспекти Угоди
  8. ОБРАЩЕНИЕ К УПОЛНОМОЧЕННОМУ ПО ЗАЩИТЕ ПРАВ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ КАК ИНСТРУМЕНТ ЗАЩИТЫ ПО УГОЛОВНЫМ ДЕЛАМ, ВОЗБУЖДЕННЫМ В ОТНОШЕНИИ СУБЪЕКТОВ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
  9. 10. 2. Природа и признаки административно-правовых режимов
  10. І. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ЗАГАЛЬНІ РИСИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
  11. Административный процесс: сущность, виды
  12. Тема 2.2 Судебное разбирательство в арбитражном суде первой инстанции. Постановление арбитражного суда первой инстанции
  13. § 7. Правление банка
  14. МЕТА ЛЕКЦІЇ:
  15. Подведомственность гражданских дел