<<
>>

2. Сфери державноговпливу в економічних питаннях.

Державні суб'єкти господарювання. Згідно з част. 1 ст. 86 ДЄСп, до державних суб'єктів господарювання застосовують правила щодо конкуренції, викладені в ДЄСп. До таких суб'єктів господарювання - у сенсі цього положення - на­лежать ті, вирішальну роль в діяльності яких відіграє держава-член (в силу участі в діяльності суб'єктагосподарювання, договірних чи інших правових положень про ведення діяльності суб'єктом господарювання) (пор.

част. 1 ст. 2 Директиви 80/723/ЄСп щодо прозорості фінансових відносин між державами-членами та суб'єктами господарювання публічного права, АВ1. 1980 Ь 195, с. 35). Таким державним підприємством є, зокрема, акціонерне товариство «Дой-че Бан АГ», єдиним акціонером якого є федерація. Положення част. 1 ст. 86 ДЄСп поширює сферу дії правил щодо конкуренції також на суб'єктів господарювання, яким держави-члени надають окремі чи виняткові права (наприклад, надання федерацією виняткової строкової ліцензії на здійснення визначених видів поштових послуг акціонерному товариствові «Дойче Бан АҐ», відповідно до речення 1 част. 1 § 51 Закону про поштовий зв'язок). [Передбачене Договором поширення положень щодо конкуренції, а саме, ст. 81 і далі ДЄСп, на державні підприємства робить особливо важливим питання про те, які саме державні установи, що здійснюють економічну діяльність, є «суб'єктами господарювання» в сенсі договірних положень щодо конкуренції. При цьому у новій судовій практиці СЄСп видно тенденцію до розширення сфери застосування договірних положень щодо конкуренції також на суб'єктів, які здійснюють класичні державні функції, а саме, на органи, які, будучи надавачами адміністративних послуг, виступають як конкурен­ти приватних суб'єктів господарювання.

В цьому сенсі СЄСп кваліфікував французьку службу соціального страхування (до переліку послуг якої входило додаткове пенсійне страхування на основі добровільного членства, і яка працювала при цьому, подібно до приватних страхових компаній, за принципом капіталізації) як суб'єкт господарювання у сенсі ст. 81 і далі ДЄСп (СЄСп, Судова справа С-244/94, 36. 1995,1-4013 «Касе централь дю ла мутуаліте соціяль аґріколь»). Згідно з част. 2 ст. 86 ДЄСп, «суб'єкти господарювання, яким довірено бути операторами послуг загального економічного інтересу, чи які мають характер прибуткової монополії, підпадають під дію положень цього Договору, зокрема правил конкуренції, тією мірою, якою застосування таких правил не заважає, де-юре чи де-факто, ви­конувати доручені їм особливі завдання». Це служби, завданням яких є надання послуг, які забезпечують загальноекономічні потреби громадян (у Франції такі служби об'єднані під назвою «публічні послуги»), наприклад, у сфері пасажирських та вантажних перевезень, а також у сфері телекомунікаційного, водо- та енергозабезпе­чення. Комісія пов'язує послуги в розумінні част. 2 ст. 86 ДЄСп з «ринковою діяльністю, яку проводять в інтересах суспільства служби зі специфічними зобов'язаннями, спрямованими на забезпечення загального блага» (Повідомлення Комісії щодо послуг, спрямованих на забезпечення загальноекономічних потреб у Європі, АЫ. 2001 С 17, с. 4). До завдань, спрямованих на забезпечення суспільного блага, належить також спектр послуг, доступ до яких повинен бути забезпечений на всій державній території (це так звані «універсальні послуги» у сфері поштового зв'язку і телекомунікацій, а також так звані «основні договори», які укладають державні теле- та радіокомпанії).

До винятків, передбачених положенням част. 2 ст. 86 ДЄСп, СЄСп висуває дедалі суворіші вимоги. Зокрема, європейське конкурентне право витісняє окремі чи виняткові права, надані державним суб'єктам господарювання, тією мірою, у якій діяльність останніх вступає в конфлікт зі стандартами ефективного надання послуг і більше не може належно задовольняти потреби сучасного ринку. Визнання соціальної значущості суспільних послуг (див. ст. 16 ДЄСп) не перешкоджає застосуванню конкурентного права ЄСп, доки це не має наслідком зниження ефективності виконання суспільних завдань. Насамперед привілеї у сфері конкуренції не можуть виходити за рамки необхідного для вирівнювання тягаря (див., наприклад, про можливості захисту операторів універсальних послуг в секторі поштового зв'язку при зниженні зборів в межах Європейського Союзу [«Яетаіііпд» (переадресація пошти)] у світлі част. 1 ст. 90 ДЄСп в поєднанні зі ст. 86, част. 2 ст. 90 ДЄСп СЄСп, 36. 2000,1-825 № 37 і далі АТ «Дойче Бан АҐ»).

У зв'язку з монопольним становищем на ринку працевлаштування Федеральної служби праціСЄСп прив'язав визнання допустимості надання такого роду привілею державному суб'єктові господарювання до виконання жорстких передумов (СЄСп, Судова справа С-41/90,36. 1991,1-1979). На думку СЄСп, такого роду монополія державно-правової установи суперечить забороні зловживання панів­ним становищем на спільному ринку або на істотній його частині (ст. 86 у поєднанні зі ст. 82 ДЄСп), якщо:

1) монополія поширюється на діяльність із забезпечення спеціалістами з керування в економічному секторі;

2) очевидним є те, що установа не спроможна самостійно задовольнити ринковий попит на такі послуги;

3) фактичне виконання посередницької діяльності приватними консалтинговими компаніями унеможливлене через відповідні норми національного права (недійсність укладених договорів, санкції);

4) послуги з посередництва у працевлаштуванні можуть поширюватись і на громадян або на територію інших держав-членів (там само, № 34).

Свою позицію щодо допустимості, згідно з правом Спільноти, існування операторів-монополістів у сфері надання поштових послуг, СЄСп висловив в рішенні у справі «Корбю». В ній йшлося про монопольне право Бельгійської державної поштової служби на збір, перевезення і доставлення поштових відправлень. Судове провадження було порушене проти підприємства, яке на території міста Лютіх та сусідніх з ним пунктів проводило забір поштових відправ­лень безпосередньо від відправника і доставляло пошту в цьому районі до полудня наступного дня, а також проводило забір листів, адресованих одержувачам поза межами цього району, та пересилало їх поштою. Щодо сумісності такого роду монополії на надання послуг з нормами част. 1 та част. 2 ст. 86 ДЄСп у поєднанні зі ст. 82 ДЄСп, СЄСп так: «Усунення конкуренції (...) не є виправданим, коли йдеться про специфічні послуги, що їх належить відмежовувати від послуг загальносуспільного значення, і які відповідають особливим потребам учасників еко­номічних відносин користуватися певними додатковими послугами, які традиційна поштова служба не надає, таких як забір поштових відправлень безпосередньо від відправника, швидше чи надійніше доставлення їх до одержувача чи навіть можливість змінити пункт кінцевого призначення вже під час транспортування, якщо такі послуги, з огляду на їх вид або умови, за яких їх надають, - скажімо, регіон, в якому їх надають, - не ставлять під сумнів економічну рівновагу у сфері надання послуг загального економічно­го інтересу (СЄСп, Судова справа С-320/91, 36. 1993,1-2533 № 19). Директива 2002/39/ЄСп, яка вносить зміни в Директиву 97/67/ЄСп щодо загальних правил внутрішнього ринку поштового зв'язку та підвищення якості послуг» (АВ1. 1997 Ь 15, 8. 14), передбачає поступове скасування системи «резервування служб» (монополій) (див. ст. 7.).

Як свідчить судова практика СЄСп, вирішальне значення у вста­новленні правності обмежень конкуренції на спільному ринку на користь державних суб'єктів господарювання має те, чи цю діяльність, спрямовану на втілення суспільних завдань, проводять в пропорційний спосіб. Так, недопустимою є ситуація, коли державне підприємство є виробником кінцевого продуктуу сфері телекомунікацій і водночас має повноваження на нормативному рівні встановлювати стандарти на таку продукцію (СЄСп, Судова справа С-18/88, 36. 1991, 1-5941 «РТТ»). Такий підхід СЄСп абсолютно справедливо обґрунтував тим, що обмеження конкуренції на ринку телефонних апаратів не може бути виправдане виконанням завдань загального економічного інтересу в розумінні част. 2 ст. 86 ДЄСп. В рамках нор­мативних стандартів і правил процедури ліцензування кожне підприємство повинно мати доступ до відповідного сектора виробництва (там само, № 22). Закріплення за одним суб'єктом господарювання повноважень зі стандартизації певної продукції і водночас права на її виготовлення не може бути сумісним з систе­мою чесної конкуренції на ринку (там само, № 52). Недопустимими є також дискримінаційні практики державних теле- і радіокомпаній, які займають панівне становище на спільному ринку, маючи монопольне право на використання каналів мовлення (СЄСп, Судова справа С-260/89, Б. 1991,1-2925 «ЕРТ»).

Вагоме практичне значення мають ці правила в енергопостачанні. СЄСп визнав надання привілеїв національним енергетичним компаніям, таких як право на укладання угод про виняткові права (які, окрім іншого, забороняють споживачеві отримувати електроенергію за нижчими цінами з інших держав-членів) сумісним з положенням част. 2 ст. 86 ДЄСп. Вирішальну роль при цьому зіграв той факт, що діяльність енергетичних компаній неод­мінно пов'язана з високими економічними ризиками (зокрема, з ог­ляду на кошти, передбачені на охорону довкілля) (СЄСп, Судова справа С-393/92, 36. 1994, 1-1477 № 46 і далі «Алмело»). Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/54/ЄСп щодо спільних правил на внутрішньому ринку енергопостачання (АВ1. 2003 Ь 176, с. 37) передбачає відкриття ринку енергопостачання та запровадження системи доступу до системи для третіх сторін (ст. 20 і далі), а також істотно обмежує застереження щодо права держав-членів не застосовувати певні положення Директиви, якщо того вимагає виконання загальноекономічних зобов'язань, покладених на електроенергетичні підприємства, в інтересах конкуренції на спільному ринку (част. 8 ст. 3).

Протягом тривалого часу основним документом, який регулював адміністративну процедуруз впровадження європейського картельного права на рівні Спільноти, залишався так званий «картельний регламент» Ради (Регламент (ЄЕСп) № 17/62, АВ1. 1962, с. 204). Цей акт закріплював адміністративні повноваження за Комісією (у складі Генерального директорату з питань конкуренції), водночас наділяючи субсидіарною компетенцією національні антимонопольні установи. Комісія також володіла винятковою компетенцією встановлювати винятки, відповідно до част. З ст. 81 ДЄСп. 1 травня 2004 року Регламент (ЄЕСп) № 17/62 замінили новим Регламентом Ради (ЄСп) № 1/2003 щодо імплементації правил конкуренції, встановлених статтями 81 та 82 Договору (АВ1. 2003 L 1, с. 1). Новий регламент докорінно реформував впровадження європейського конкурентного порядку, закріпивши безпосереднє звільнення від заборони, яка міститься в част. 1 ст. 81 ДЄСп, на основі част. З ст. 81 ДЄСп, децентралізовану систему контролю над дотриманням правил конкуренції за тісної взаємодії національних конкурентних служб і Комісії та визнання пріоритету конкурентного права ЄС перед націон. конкурентними нормами.

Визнання безпосередньої дії част. З ст. 81 ДЄСп (про цедив, вище § 23 № 12), звільнило Комісію від необхідності видавати спеціальні акти щодо окремих та блокових винятків із заборони, яка міститься в част. 1 ст. 81 ДЄСп. Перевірку виконання передумов част. З ст. 81 ДЄСп, необхідних для звільнення від заборони, яка міститься в част. 1 ст. 81 ДЄСп, здійснює спочатку сам суб'єкт господарювання, який посилається на відповідне положення і який діє при цьому на свій страх і ризик, а відтак - компетентний антимонопольний орган (про тягар доведення див. речення 2 ст. 2 Регламенту № 1/2003). В цілях імплементації правил конкуренції, встановлених у статтях 81 та 82 ДЄСп, конкурентним службам держав-членів надано широкі повноваження (ст. 5 Регламенту № 1/2003); відповідальність за належне застосування цих правил покладено на національні суди (ст. 6 Регламенту № 1/2003). Комісія має право перебирати на себе інспектування кожного конкретного випадку (част. 6 ст. 11 Регламенту № 1/2003). В інтересах плідної співпраці в рамках новоствореної системи паралельної компетенції Регламент № 1/2003 передбачає встановлення тісної взаємодії між Комісією та національними конкурентними службами (част. 11 і далі Регламенту № 1/2003).

Національні органи та суди, застосовуючи положення націо­нального конкурентного права до угод між суб'єктами господарювання, рішень об'єднань суб'єктів господарювання або узгоджених практик суб'єктів господарювання, здатних справити негативний вплив на торгівлю між державами-членами, зобов'язані забезпечити у сфері дії положень ст. 81 та ст. 82 ДЄСп застосування цих положень (част. 1, част. 2 ст. З Регламенту № 1/2003). При цьому підтвердження правності угоди між суб'єктами господарювання, рішення об'єднання суб'єктів господарювання або узгодженої практики суб'єктів господарювання, на основі положення част. 1 ст. 81 ДЄСп або част. З ст. 81 ДЄСп, «блокує» дію заборони, якщо така передбачена національним конкурентним правом. Натомість в рамках односторонніх дій державам-членам дозволено в межах своєї території застосовувати правила конкуренції, суворіші, ніж закладені у рамках заборони зловживання панівним становищем, яка міститься в ст. 82 ДЄСп (част. 2 ст. З Регламенту № 1/2003). В окремих, особливо важливих випадках Комісія може самостійно встановлювати порушення ст. 81 або ст. 82 ДЄСп та покарання (част.1 ст. 7 Регламенту № 1/2003). З цією метою вона може ухвалювати вжиття стосовно зацікавленого суб'єкта господарювання або об'єднання суб'єктів господарювання будь-яких зобов'язальних до дій або структурних заходів, які є пропорційними встановленій протиправній дії і необхідними для її ефективного припинення. Санк­цією за порушення ст. 81 та ст. 82 ДЄСп Комісія може призначити штраф, який не повинен перевищувати 10% від річного обороту зацікавленого суб'єкта господарювання або об'єднання суб'єктів господарювання (част. 2 ст. 23 Регламенту № 1/2003).

В рамках адміністративної процедури, згідно з картельним правом ЄСп, Комісія наділена широкими інспекційними повноваженнями (ст. 17 і далі Регламенту № 1/2003). Вона може вимагати потрібну інформацію від національних урядів, органів, суб'єктів господарювання або об'єднань суб'єктів господарювання (ст. 18 Регламенту № 1/2003), а також опитувати фізичних і юридичних осіб (ст. 19 Регламенту № 1/2003). Що стосується суб'єктів господарювання та об'єднань суб'єктів господарювання, для здійснення завдань, визначених Регламентом, Комісії надано широкі контрольно-інспекційні повноваження, зокрема й право на проведення перевірок приватних помешкань (ст. 20 Регламенту № 1/2003). При здійсненні цих повноважень (наприклад, входячи до комерційних приміщень або вимагаючи пред'явлення необхідних документів) Комісія діє згідно з принципом пропорційності (СЄСп, об'єднані судові справи 46/87 і 227/88, 36. 1989, 2859 № 12 «Гехст»). СЄСп відмовляється спрямувати захист основних прав, що сто­сується приватних помешкань, на бізнесові приміщення (там само, № 17 і далі). В разі, якщо зацікавлений суб'єкт господарювання чинитиме опір проведенню перевірки Комісією, остання може звернутись за допомогою до національних служб (про це див. СЄСп, там само, № 32 і далі). В своїх останніх судових рішеннях СЄСп розробив для національних судів конкретні стандарти захисту основних прав під час проведення обшуків приміщень суб'єктів господарювання та розкриття інформації на вимогу Комісії (СЄСп, Судова справа С-94/00, 36. 2002 1-9011 «Рокет Фрере»).

<< | >>
Источник: Радзівілл О.А.. Конспект лекцій з дисципліни Основи права Європейського Союзу.

Еще по теме 2. Сфери державноговпливу в економічних питаннях.:

  1. Лекція № 7. Конкурентний порядок і сфери впливу держави в «політиках» ЄС
  2. 4. Економічні аспекти Угоди
  3. 1. Загальні засади «ринкових свобод» ЄС.
  4. ВСТУП
  5. 7. Інші установи ЄС.
  6. 4. Європейський парламент.
  7. 2. Рада ЄС.
  8. 1. Співробітництво держав-членів в сфері правосуддя
  9. 3. Вузьке і широке тлумачення європейського права
  10. 4. Основні напрямки соціальної політики
  11. ІІ. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ ІНДИВІДУАЛЬНИХ АКТІВ УПРАВЛІННЯ
  12. 3. Грошово-кредитна політика ЄС.
  13. ІІ. СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ ТА ЇХ ЮРИСДИКЦІЯ
  14. І. РЕЄСТРАЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ