Зовнішня й безпекова політика як друга з «опор» ЄС
Спільна зовнішня та безпекова політика (СЗБП) До набуття чинності прийняття Лісабонським договором (2009) утворювали другу «опору» ЄС (див. розділ V ДЄС). Як зазначає М.Гердеген: «При цьому йдеться не про делегування суверенних прав, а про квазіспільне об'єднання форм діяльності, що відповідає спільним інтересам держав-членів та служить забезпеченню єдиного профілю на міжнародному рівні».
На інституційному рівні це об’єднання стало продовженням системи Європейського політичного співробітництва (ЄПС). СЗБП охоплює винятково широкий спектр цілей: від захисту спільних цінностей і засадничих інтересів разом з військовою безпекою Союзу до обстоювання інтересів міжнародної спільноти (част. 1 ст. 11 ДЄС). При цьому варто звернути увагу, посилання на основні структурні принципи ОБСЄ (раніше: НБСЄ) закладено у рамках заключного Гельсинського акта та Паризької хартії (ЕиСИ2 1990, с. 517). Водночас в рамках СЗБП розвивають і зміцнюють демократію та верховенство права, а також шанують права людини.В рамках СЗБП йдеться про координацію дій держав-членів в сенсі однакових позицій. Європейський Союз виступає при цьому як форум співпраці держав-членів та як «понятійне скорочення» для спільної діяльності держав-членів на зовнішній арені. Рішення, що стосуються СЗБП, ухвалює Рада (міністрів) одностайно (част. 1 ст. 23 ДЄС). На практиці це означає, що до тепер будь-яка держава-член могла саботувати ухвалення рішення, яке стосувалось спільних дій (скажімо, просто утримавшись від голосування).Амстердамський договір помітно спростив процедуру ухвалення рішень. Тепер утримання від голосування членів Ради, присутніх особисто або представлених, не перешкоджає ухваленню рішень, які вимагають одностайності (част. 1 ст. 23 ДЄС). Член Ради, який утримався від голосування, може обґрунтувати свою позицію в рамках офіційної декларації, що має наслідком звільнення відповідної держави-члена від обов'язку виконання ухваленого рішення.
Держава-член визнає ухвалене рішення обов'язковим для ЄС і зобов'язується не перешкоджати діям Союзу, які основуються на цьому рішенні (част. 1 ст. 23 ДЄСп).Як інструменти для досягнення цілей у сфері СЗБП, в ДЄС передбачено ухвалення спільних позицій та спільних дій. З будь-яких питань загального інтересу у сфері СЗБП держави-члени інформують та консультують одна одну у форматі Ради (міністрів) (ст. 16 ДЄС). За необхідності Рада ухвалюєспільну позицію(част. 1 ст. 15 ДЄС). Роль «генератора імпульсів» в рамках СЗБП виконує Європейська Рада. Рада (міністрів) має завданням конкретизувати головні настанови, закладені Європейською Радою, через ухвалення відповідних рішень (част. З ст. 13 ДЄС). Європейський Парламент повинен бути поінформований про головні аспекти розвитку та пріоритети СЗБП, він також може з власної ініціативи ставити питання або надавати рекомендації Раді (ст. 21 ДЄС). До роботи у сфері СЗБП належить залучати також Комісію (ст. 27 ДЄС). Адміністративні видатки ЄС в рамках СЗБП покривають з бюджету (част. 2 ст. 28 ДЄС). З огляду на це, перед Європейським Парламентом цілком можливо забезпечити собі право участі в ухваленні рішень щодо питань, які, згідно з положеннями СЗБП, розв'язують без участі Парламенту.
Еще по теме Зовнішня й безпекова політика як друга з «опор» ЄС:
- 2. Зовнішня компетенція ЄС
- Лекція №4. Зовнішня й безпековаполітика Європейського Союзу
- 3. Грошово-кредитна політика ЄС.
- 4. Основні напрямки соціальної політики
- 3. Політика ЄС в сфері безпеки
- Лекція № 8. Екологічна й соціальні політики ЄС
- Лекція № 7. Конкурентний порядок і сфери впливу держави в «політиках» ЄС
- 1. Зв'язок понять «acquis communautaire» європейського права і «Західна політико-правова традиція».
- 2. Політична співпраця
- 2. Енергетичнабезпека і транспорт
- 20.СВЕТСКОЕ ГОСУДАРСТВО: ПОНЯТИЕ, ХАРАКТЕРИСТИКА
- 2. Співробітництво в сферікримінального переслідування
- 6. Рахункова палата
- 3. Європейська Комісія.
- 3. Культура, наука й освіта
- 1. Конкурентний порядок ЄС
- 4. Административные правонарушения на транспорте
- 27. ПОНЯТИЕ И ПРИЗНАКИ ПРАВА
- 3.2. Осуществление расчетных операций кредитными организациями