ІІ. ДОЗВІЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ

Такий вид адміністративного провадження, як дозвільне провадження, спрямований на впорядкування відносин, пов'язаних із об'єктами, обіг яких має певні обмеження й на використання яких потрібний спеціальний дозвіл, що видають компетентні органи.

Серед дозвільних проваджень доцільно виділити провадження щодо видачі дозволів (у тому числі узгодження) на заняття певною діяльністю. До них, зокрема, належать:

- видача свідчень про право на заняття нотаріальною діяльністю;

- дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

- дозвіл на вивіз з території України документів Національного архівного фонду з метою тимчасового їхнього експонування або реставрації;

- дозвіл на виконання міжнародних польотів цивільних повітряних суден в аеропорти України або з аеропортів України;

- дозвіл на проведення підривних робіт і виготовлення непромислових вибухових речовин на місцях;

- дозвіл на право управління транспортними засобами і видача свідоцтв про право управління цими засобами;

- дозвіл на діяльність інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

- дозвіл на діяльність з випуску й обороту цінних паперів;

- узгодження проектів конструкцій транспортних засобів у частині дотримання вимог забезпечення безпеки дорожнього руху;

- узгодження технічних умов щодо розробки нової автомобільної техніки, а також технічних засобів, що використовуються для обслуговування і ремонту автотранспортних засобів;

- узгодження лімітів на використання природних ресурсів загальнодержавного значення;

- затвердження технічних умов, технологічних інструкцій і рецептур

виробництва спирту етилового, горілки, лікеро-горілчаних виробів, що є обов'язковими для підприємств усіх форм власності, які виготовляють зазначену продукцію;

- дозвіл щодо надання в користування мисливських угідь;

- організація промислового видобутку риби, інших водних живих ресурсів, а також аматорського і спортивного рибальства.

Можна також виділити значне число проваджень, пов'язаних з видачею ліцензій на певний вид діяльності. Це, наприклад, ліцензії на:

- пошук (розвідку) і експлуатацію родовищ корисних копалин;

- провадження, ремонт і реалізацію спортивної, мисливської вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калібру більше 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек; створення і утримання стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів;

- виготовлення й оптову реалізацію лікарських коштів;

- виготовлення і реалізацію особливо небезпечних хімічних засобів відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

- видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів;

- оптову та роздрібну торгівлю спиртом етиловим, алкогольними напоями і тютюновими виробами;

- ветеринарну практику;

- медичну практику;

- юридичну практику;

- судово-експертну діяльність;

- страхову діяльність.

Можна виділити також провадження, пов'язані з видачею дозволів на певні об'єкти й операції з ними:

- на придбання, збереження, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо збереження і використання яких установлені спеціальні правила;

- на рух транспортних засобів із великогабаритними, великоваговими,

небезпечними вантажами;

- на придбання вибухових матеріалів підприємствами й організаціями.

В окремих випадках провадження пов'язане з одержанням дозволу на проведення окремих заходів. Прикладом є дозвіл на проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, а також на проведення спортивних, видовищних та інших масових заходів. Відповідний дозвіл дається і на розміщення певних об'єктів. Зокрема, йдеться про дозвіл на спорудження об'єктів міськбуду, узгоджені проекти землевпорядкування, будівництва підприємств і споруд.

Виходячи з чисельності та важливості певних дозвільних проваджень, зупинимося докладніше на окремих з них.

Провадження з видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Зазначене провадження здійснюється відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 22.06.2009 р. №1107/5 «Про затвердження Порядку видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю». Таке свідоцтво може бути видано громадянину України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та склав кваліфікаційний іспит.

Свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або для реєстрації приватної нотаріальної діяльності і видається Міністерством юстиції України на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

У випадку успішного складання особою повторного іспиту Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України свідоцтво видається на підставі її рішення.

Для одержання свідоцтва до Міністерства юстиції України подаються такі

документи:

- подання управління юстиції про видачу свідоцтва;

- заява про видачу свідоцтва з відміткою уповноваженої особи управління юстиції або Міністерства юстиції України щодо встановлення особи заявника;

- витяг з протоколу засідання кваліфікаційної комісії нотаріату або рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату;

- документ про внесення плати за видачу свідоцтва (квитанція, видана банком, або платіжне доручення з відміткою банку);

- копія довідки про відсутність судимості;

- копія диплома про повну вищу юридичну освіту;

- копія трудової книжки;

- ксерокопія паспорта відповідних сторінок, які містять відомості про прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання.

Копії документів повинні бути засвідчені уповноваженою особою управління юстиції або Міністерства юстиції України.

Зазначені документи, подаються управлінням юстиції до Міністерства юстиції України в дводенний строк з моменту їх надходження до управління юстиції.

Розгляд заяви здійснюється протягом п'ятнадцяти днів з дня їх надходження.

За результатами розгляду документів приймається рішення:

1) про видачу свідоцтва;

2) про залишення документів без розгляду;

3) про відмову у видачі свідоцтва.

Подання управління юстиції або заява (у разі складання іспиту Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату) про видачу свідоцтва залишаються без розгляду, якщо вони подані без зазначених документів, про що Мін'юст повідомляє відповідне управління юстиції або заявника.

У разі надання повного комплекту документів та відповідності їх

законодавству готується висновок про видачу свідоцтва, який є підставою для підготовки проекту наказу про видачу такого свідоцтва.

Висновок підписується виконавцем, начальником відділу або особою, яка виконує його обов'язки, погоджується директором Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань і затверджується заступником Міністра юстиції України (згідно з розподілом обов'язків).

Наказ підписується Міністром юстиції України.

На підставі наказу видається свідоцтво, яке підписується Міністром юстиції України за встановленою формою.

Свідоцтво реєструється в Журналі реєстрації виданих свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У випадках видачі свідоцтва на підставі подання управління юстиції свідоцтво направляється рекомендованою поштою в дводенний строк до управління юстиції. У разі видачі свідоцтва на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату свідоцтво видається особисто особі або її представнику за довіреністю. Про направлення або видачу свідоцтва до Журналу заноситься відповідний запис.

У разі втрати або пошкодження свідоцтва, а також у разі необхідності внесення до нього виправлень видається повторне свідоцтво.

Повторне свідоцтво видається на підставі реєстраційного запису в Журналі за заявами осіб, щодо яких складено такий запис.

На свідоцтвах, що видаються повторно, проставляється відмітка "Повторне".

Для одержання повторного свідоцтва до Міністерства юстиції України подаються такі документи:

- заява з відміткою уповноваженої особи Міністерства юстиції щодо встановлення особи заявника;

- документ про внесення плати за видачу повторного свідоцтва (квитанція, видана банком, або платіжне доручення з відміткою банку);

- ксерокопія паспорта відповідних сторінок, які містять відомості про

прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання;

- повідомлення в засобах масової інформації про втрату свідоцтва, довідка органів внутрішніх справ або оригінал свідоцтва, яке пошкоджене або в яке необхідно внести виправлення.

У разі надання повного комплекту документів, та відповідності їх законодавству приймається рішення про видачу повторного свідоцтва.

У реєстраційному Журналі, проставляється відмітка про видачу повторного свідоцтва та дата і номер наказу Міністерства юстиції України, на підставі якого його видано.

Рішення про відмову у видачі свідоцтва приймається у випадку, коли на момент звернення особи до Міністерства юстиції України виникли обставини, що перешкоджають одержанню свідоцтва:

- втрата особою громадянства України;

- набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

- набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною, обмежено дієздатною або винесення ухвали про застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

У разі невідповідності поданих документів законодавству та у зв’язку із вищезазначеними обставинами, готується висновок про відмову у видачі свідоцтва.

Висновок підписується виконавцем, начальником відділу або особою, яка виконує його обов'язки, погоджується директором Департаменту і затверджується заступником Міністра юстиції України (згідно з розподілом обов'язків). Про результати розгляду Департамент інформує відповідне управління юстиції або заявника.

Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду в місячний строк з дня її одержання.

Свідоцтво може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі втрати або пошкодження свідоцтва, а також у разі необхідності внесення до нього виправлень.

Анульоване свідоцтво підлягає поверненню до Міністерства юстиції України.

Особі, свідоцтво якої анульовано, за її заявою може видаватися виписка з Журналу.

Провадження зі здійснення державного технічного огляду колісних транспортних засобів

Зазначене провадження здійснюється відповідно до Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. №606, який визначає процедуру та організаційні засади проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, зареєстрованих підрозділами Державтоінспекції.

Це провадження тісно пов'язане з провадженнями, що мають контрольний характер, оскільки при його здійсненні перевіряється технічний стан транспортних засобів і відповідність вимогам визначених стандартів. Результати технічного огляду є підставою для видачі дозволу на експлуатацію транспортних засобів. Власники транспортних засобів — юридичні й фізичні особи чи їхні представники (далі — власники) зобов'язані подати транспортні засоби на технічний огляд у строк і на місце, визначені ДАІ, а власники, що виконують завдання по військово-транспортному зобов'язанню, — згідно з рішенням відповідних підрозділів Міністерства оборони. Якщо транспортні засоби відправляються в тривале відрядження, то вони підлягають технічному огляду до від'їзду.

Одночасно з проведенням технічного огляду транспортних засобів, що пройшли перевірку в лабораторії діагностики технічного стану дорожніх транспортних засобів, працівник ДАІ з метою контролю вірогідності оцінки технічного стану транспортного засобу лабораторією може вибірково повторно перевірити технічний стан і обов'язково перевіряє відповідність його типу, марки, моделі, номерного знака, номерів шасі (рами), кузова і двигуна записам

у реєстраційному документі. Справним вважається укомплектований транспортний засіб, технічний стан якого відповідає правилам дорожнього руху й іншим нормативним вимогам. На кожен транспортний засіб, що пройшов технічний огляд, видається талон, у якому працівник ДАІ робить відповідні позначки і скріплює їх своїм підписом і особистим штампом. Талон проходження технічного огляду закріплюється в правому нижньому куті вітрового скла транспортного засобу. Якщо транспортний засіб визнаний несправним, то позначка в реєстраційному документі не робиться і талон не видається. У випадку виявлення несправностей, що загрожують безпеці дорожнього руху, визначених законодавством, експлуатація цього транспортного засобу забороняється до їхнього усунення і технічного огляду. Також забороняється експлуатація транспортних засобів, що не пройшли технічного огляду у встановлений строк.

При неможливості подачі транспортного засобу на місце технічного огляду (через несправність та з інших причин) у встановлений строк його власник повинен подати до комісії з проведення технічного огляду письмову заяву, здати номерний знак і пред'явити квитанцію про сплату встановленої суми податку з власників транспортних засобів. Відомості про результати технічного огляду транспортних засобів фізичних осіб - власників вказуються на зворотному боці квитанції про оплату проведення технічного огляду чи в довідці лабораторії діагностики технічного стану дорожніх транспортних засобів, що залишається в ДАІ для обліку. Акт державного технічного огляду транспортного засобу складається тільки в тому випадку, коли виявлена несправність транспортного засобу чи коли транспортний засіб перебуває на тимчасовому обліку. Копія акту видається власнику транспортного засобу на його вимогу

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ

Дозвільне провадження - це особливий вид адміністративного процесу, сукупність послідовних дій, врегульованих адміністративно-процесуальними нормами, які забезпечують певний порядок реалізації дозвільної політики,

відповідної конституційним положенням щодо напрямків державного будівництва.

Під правовим регулюванням дозвільного провадження слід розуміти, комплекс правових засобів, за допомогою яких визначаються і реалізуються права та обов’язки суб’єктів в сфері видачі і одержання дозволів (ліцензій) на здійснення певних дій (діяльності).

Норми права, які регулюють здійснення дозвільного провадження, утворюють певний правовий інститут, оскільки вони об’єднанні єдиним предметом регулювання, мають єдину мету - закріпити порядок функціонування об’єктів реєстраційно-дозвільної системи, тобто встановити певні загальнообов’язкові правила її здійснення.

Потребують уточнення норми Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, зокрема, щодо визначення переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. В переліку йдеться про те, що потребує ліцензування діяльність, пов’язана із виробництвом, ремонтом вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної та іншої зброї. В Законі має бути визнана ліцензійною також діяльність щодо розроблення зброї та боєприпасів. Ліцензійною слід визнати також освітню діяльність, яка здійснюється поза загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами, та будь-яку фізкультурно-оздоровчу і спортивну діяльність, в тому числі з підготовки спортсменів до змагань з усів видів спорту, а не тільки “визнаних в Україні”.

Суб’єкт дозвільного провадження - певна структурно окреслена спільнота людей та її представники, які мають державно-владні повноваження у сфері дозвільного провадження. Суб’єктами дозвільного провадження, відповідно до чинного законодавства, є уповноважені на те державні органи та органи місцевого самоврядування: органи виконавчої влади, їх посадові особи, місцеві ради та їх виконавчі органи, а також окремі громадські організації.