<<
>>

ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА СУД'ЄКТІВ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Важливе місце в загальній структурі адміністративно-процесуальної діяльності органів держави приділяється міліції. Відповідно до Закону України «Про міліції» міліція - державний озброєний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права й свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства й держави від протиправних зазіхань.

Призначення міліції обумовлене рядом специфічних аспектів її правового стану, форм і методів здійснення покладених на неї завдань. Поряд із цим, працівники міліції виступають як представники влади, наділених широкими правами з метою перетворення в життя державних установлень.

Найважливішим напрямком у діяльності міліції виступає адміністративна діяльність, у процесі якої її працівники, апарати й служби керуються нормами адміністративного права, вступають у різноманітні правовідносини, у т.ч. й адміністративно-процесуальні правовідносини із громадянами, підприємствами, установами, організаціями, державними органами і їхніми посадовими особами.

Адміністративно-владний характер адміністративної діяльності міліції проявляється в тому , що працівники міліції як представники влади здійснюють покладені на них функції від імені держави. При цьому вони реалізують широке коло службових повноважень у межах строго певної законом компетенції.

Насамперед органи міліції виступають як суб'єкт розгляду справ про адміністративні правопорушення. До їхнього ведення віднесений значний масив справ про адміністративні правопорушення. Зокрема, вони розглядають справи про порушення громадського порядку, порушеннях правил про валютні операції, порушення правил паспортної системи, правил перебування в Україні й транзитному проїзді через територію України іноземців й осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих

на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про

правопорушення, пов'язаних з незаконною відпусткою й незаконним

придбанням бензину й інших пально-мастильних матеріалів. Конкретний перелік адміністративних деліктів, розглянутих органами міліції, утримується в ст. 222 Коап України. Залежно від видів конкретних адміністративних правопорушень, розглядати справи про правопорушення й накладати адміністративні стягнення від імені органів внутрішніх справ (міліції) мають право начальники органів внутрішніх справ й їхніх заступників, начальники або заступники начальника органа внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівняних до відділів (керуванням) внутрішніх справ виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів, начальники відділень міліції, а також начальники або заступники начальників відділень (відділу, керування, Головного керування) Державної автомобільної інспекції, начальники або заступники начальника відділу (керування, Головного керування) Дорожньої міліції, командири або заступники командирів окремих підрозділів дорожньо-патрульної служби, працівники Державної автомобільної інспекції, що мають спеціальні звання. У певних законом випадках такого роду повноваження здійснюються також дільничними інспекторами міліції.

Важлива роль приділяється міліції при здійсненні адміністративно- процесуальної діяльності по застосуванню заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення - адміністративного затримання, доставляння правопорушника, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей і документів.

Органи міліції мають широкі повноваження по реалізації адміністративно-попереджувальних заходів та заходів адміністративного припинення. У ході їх реалізації працівники міліції наділені правом застосовувати спеціальні засоби й зброю відповідно до вимог, закріпленими в законодавстві.

Ще одним напрямком діяльності міліції як суб'єкта адміністративного
процесу є забезпечення безпеки дорожнього руху й контролю за технічним станом автомобільного транспорту.

Широке коло реєстраційно-дозвільних проваджень також здійснюється органами міліції. Так, ними здійснюється реєстрація транспортних засобів, видача дозволів на придбання, зберігання й перевезення вогнепальної зброї, видача дозволів на право керування транспортними засобами, дозволів на рух транспортних засобів з понадгабаритними, небезпечними вантажами й т.д.

До числа адміністративно-юрисдикційних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, належать адміністративні комісії при виконавчих комітетах міських, сільських, селищних рад.

Адміністративні комісії займають особливе місце в системі адміністративно-юрисдикційних органів. Це обумовлено тією обставиною, що вони є єдиним юрисдикційним органом, спеціально створеним для розгляду справ про адміністративні правопорушення. Відповідно коло адміністративних деліктів, розглянутих адміністративними комісіями, досить широке.

Адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, які відповідно до діючого законодавства віднесені до компетенції інших органів (посадових осіб). Зокрема, вони розглядають справи про відхилення від обстеження й профілактичного лікування осіб, хворих венеричною хворобою; навмисному приховуванні джерела зараження венеричною хворобою; порушенні правил охорони й використання пам'ятників історії й культури; марнотратній витраті електричної й теплової енергії; порушеннях, пов'язаних з використанням газу; порушеннях правил користування енергією або газом у побуті; порушеннях землекористувачами правил утримання ділянок, що прилягають до автомобільних доріг; порушеннях правил користування житловими будинками й житловими приміщеннями; порушеннях правил благоустрою територій міст й інших населених пунктів; порушеннях правил вигулу собак і кішок; порушеннях правил торгівлі й надання послуг працівниками торгівлі,
громадського харчування й сфери послуг, громадянами, що займаються підприємницькою діяльністю; порушеннях правил торгівлі спиртними напоями; розпиванні спиртних напоїв на виробництві; порушенні тиші в громадських місцях; ненадання у військові комісаріати списків юнаків, що підлягають приписці до закличних ділянок; несвоєчасному поданні документів, необхідних для ведення обліку військовозобов'язаних і призовників, неоповіщенні їх про виклик у військові комісаріати; неповідомленні відомостей про військовозобов'язаних і призовників і ряд інших справ про адміністративні правопорушення.

Зазначеним Положенням передбачено, що адміністративні комісії діють у складі голови (заступника голови або члена виконавчого комітету), заступника голови, відповідального секретаря й не менш 6 членів комісії. Рішення комісії зі справи приймається простою більшістю голосів членів комісії, що є присутнім на засіданні. Число членів комісії встановлюється органом, що утворить комісію, залежно від обсягу роботи комісії. До складу комісії входять депутати Рад, представники громадських організацій, трудових колективів. Не можуть входити до складу адміністративної комісії представники державних органів, посадові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури й суду, адвокати. Звільнений відповідальний секретар комісії здійснює поточну роботу й контроль за виконанням постанов комісії.

Законодавець визначає, що голова адміністративної комісії, а в його відсутність заступник голови, керує роботою комісії, відповідає за виконання покладених на комісію завдань; головує на засіданнях комісії; забезпечує регулярне проведення засідань комісії, визначає коло питань, що підлягають розгляду на черговому засіданні; вживає заходів по підвищенню рівня правової культури й правової підготовки членів адміністративної комісії; підписує протокол засідання адміністративної комісії й постанова комісії зі справи про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, відповідальний секретар адміністративної комісії заводить
по кожному протоколі про адміністративне правопорушення окрема справа; здійснює підготовку до розгляду справ про адміністративні правопорушення; вирішує організаційні питання проведення засідань комісії; веде протоколи засідань комісії й разом з головою підписує їх, а також постанова в справі; обертає до виконання постанови про накладення адміністративних стягнень і контролює їхнє виконання.

У своїй діяльності адміністративні комісії відповідальні перед відповідними Радами депутатів та їх виконавчих комітетів і ним підзвітні.

В адміністративно-юрисдикційних діяльності, здійснюваної адміністративними комісіями, варто критично осмислити ряд моментів, які негативно позначаються на якості розгляду справ про адміністративні правопорушення цими органами. Насамперед мова йде про недостатній професійний рівень членів адміністративних комісій, оскільки значна частина їх не є юристами-правознавцями. Участь у роботі адміністративних комісій є для них додатковим навантаженням поряд з виконанням своїх обов'язків за основним місцем роботи. Ці обставини значною мірою знижують потенційні можливості адміністративних комісій як органів адміністративної юрисдикції.

Суб'єктами адміністративного процесу виступає широке коло різних державних органів. Частина з них має відповідні административно - юрисдикційні повноваження, однак у переважній більшості їх діяльність в адміністративно-процесуальній сфері носить неюрисдикційний характер. Насамперед це стосується діяльності по наданню різноманітних управлінських послуг. До числа останніх можна віднести видачу дозволів, реєстрацію суб'єктів правовідносин та їх легалізацію, проведення різного роду експертиз, консультування й інформування, надання різних соціальних послуг, видача документів, довідок, свідчень і т.і.

Приміром, про обсяг такого роду діяльності може свідчити далеко не повний перелік соціальних послуг, які надаються державними органами. Так, ними призначаються субсидії; надаються пільги й допомоги, пов'язані з охороною материнства й дитинства, поліпшенням умов життя багатодітних
родин; надається одноразова допомога громадянам, які постраждали від стихійного лиха; вирішуються питання про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи; дозволяються питання про встановлення опіки й піклування, про надання допомоги інвалідам, ветеранам війни й праці, родинам загиблих військовослужбовців, виділенні їм у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва й огородництва; здійснюється працевлаштування громадян; здійснюється матеріально-побутове, культурне й медичне обслуговування громадян, що перебувають у домах- інтернатах для літніх громадян й інвалідів; матеріально-побутове обслуговування пенсіонерів, інших соціально незахищених громадян; організується робота, пов'язана з виплатою пенсій громадянам; здійснюється охорона здоров'я, гарантована безкоштовна медична допомога й систематичне медичне обстеження; організується облік громадян, що бідують у поліпшенні житлових умов, надається їм житло у встановленому законом порядку, видаються ордера на право заняття житлової площі й т.д.

Значна частина адміністративно-процесуальної діяльності виконавчих органів держави пов'язана з розглядом звернень громадян, їх пропозицій, заяв і скарг, що стосуються різних сторін життя.

Певною своєрідністю відрізняється адміністративно-процесуальна діяльність державних органів - суб'єктів здійснення контрольних функцій. Це обумовлено тим обставиною, що здійснення контрольної діяльності нерідко переростає в діяльність юрисдикційну, тобто діяльність, пов'язану із притягненням до юридичної відповідальності. Особливо чітко це проявляється в діяльності численних державних органів у рамках залучення винних до адміністративної відповідальності. До числа таких органів ставляться: органи річкового транспорту, органи повітряного транспорту, органи автомобільного транспорту й електротранспорту, Державна інспекція по маломірних судах, органи державної контрольно-ревізійної служби, митні органи, органи державної податкової служби, органи, установи й організації державної
санітарно-епідеміологічної служби, органи державного ветеринарного контролю, органи державної служби по карантині рослин, органи, що здійснюють керування й контроль за використанням й охороною вод і відновленням водних ресурсів, органи рибоохорони й лісового господарства, органи Міністерства екології й природних ресурсів України, органи, що здійснюють державний пробірний нагляд, органи Державного комітету стандартизації, метрології й сертифікації України й ряд інших органів.

Для кожного з них передбачений конкретне коло справ про адміністративні правопорушення, які вони вправі розглядати й дозволяти. Так, наприклад, органи, установи й організації Державної санітарно- епідеміологічної служби України розглядають справи про порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КоАП) і ряді інших правопорушень (ст. ст. 78, 80-83, 901, 95, 167, 1681, 170), коли вони пов'язані з порушенням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також справи про невиконання постанов, розпоряджень, приписань, висновків, а також інших законних вимог посадових осіб органів, установ й організацій державної санітарно-епідеміологічної служби.

Ряд державних органів здійснює окремі адміністративні провадження, особливості яких обумовлені специфікою сфери діяльності того або іншого органа. Так, Антимонопольний комітет України реалізує свої адміністративно- процесуальні повноваження в рамках здійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, а Вища атестаційна комісія України розглядає питання, пов'язані із присудженням наукових ступенів і присвоєнням учених звань.

Певною специфіку має й адміністративно-процесуальна діяльність органів військового управління. Так, військові комісаріати здійснюють заходи щодо підготовки й призову громадян на військову службу, розглядають заяви й скарги призовників і військовозобов'язаних, ведуть облік

військовозобов'язаних, розглядають справи про порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ

Суб'єктами адміністративного процесу виступає широке коло різних державних органів. Частина з них має відповідні адміністративно-юрисдикційні повноваження, однак у переважній більшості їх діяльність в адміністративно- процесуальній сфері носить неюрисдикційний характер. Насамперед це стосується діяльності по наданню різноманітних управлінських послуг. До числа останніх можна віднести видачу дозволів, реєстрацію суб'єктів правовідносин та їх легалізацію, проведення різного роду експертиз, консультування й інформування, надання різних соціальних послуг, видача документів, довідок, свідчень і т.і.

<< | >>
Источник: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС. 2016

Еще по теме ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА СУД'ЄКТІВ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

  1. І. КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
  2. 5. Суд ЄС.
  3. А.Н. ТАРАСЕНКОВА. СУД ВЫНЕС РЕШЕНИЕ. КАК ДОБИТЬСЯ ЕГО ИСПОЛНЕНИЯ?, 2019
  4. І. ПРОВАДЖЕННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО- ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ
  5. ІІ. СТРУКТУРА ТА ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
  6. ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
  7. ІІ. СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ ТА ЇХ ЮРИСДИКЦІЯ
  8. ІІ. ЗАХОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИРИНЕННЯ
  9. І. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ЗАГАЛЬНІ РИСИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
  10. ІІІ. ПІДСУДНІСТЬ ТА КОМПЕТЕНЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ УКРАЇНИ
  11. ІІ. ПРИНЦИПИ ТА УЧАСНИКИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  12. 20.СВЕТСКОЕ ГОСУДАРСТВО: ПОНЯТИЕ, ХАРАКТЕРИСТИКА
  13. 1. Загальна характеристика основних інституцій ЄС
  14. ТЕМА № 9. АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО
  15. 1. Загальна характеристика і принципи Угоди
  16. 9.ВНЕШНИЕ ФУНКЦИИ СОВРЕМЕННОГО ГОСУДАРСТВА, ИХ ХАРАКТЕРИСТИКА