ІІ. ПРИНЦИПИ ТА УЧАСНИКИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі єдиних принципів. В адміністративно-процесуальній науці до проблем принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, звертались Д.М.

Не звертаючи увагу на відмінності у поглядах на коло принципів, які лежать в основі адміністративного процесу, ідея про те, що вони, по суті, є похідними від конституційних, на яких засновано і діє державне управління, не викликає спорів. Отже, принципи адміністративного провадження, які визначають його характер та структуру, розглядаються у тісному зв’язку з принципами державного управління, що обумовлюється спільністю завдань боротьби з правопорушеннями, частиною якої є боротьба з адміністративними правопорушеннями. Серед принципів провадження можна назвати такі:

ЗАКОННІСТЬ. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності. Додержання вимог законодавства при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів та посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законодавством способами.

ОБ'ЄКТИВНА ІСТИНА, згідно з якою висновки органу чи посадової особи по кожному факту вчиненого правопорушення повинні ґрунтуватися на фактах реально існуючої дійсності і спиратися на докази в справі. Під час розгляду справи повинні бути об’єктивно з’ясовані усі його обставини, а постанова про накладення адміністративного стягнення повинна бути справедливою і правильною.

Притягнутий до відповідальності не зобов’язаний доводити свою

невинність, хоч і має на це право. З презумпції невинності випливає і таке важливе положення: будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

ПУБЛІЧНІСТЬ. Усі справи про адміністративні правопорушення розглядаються і розв’язуються в офіційному порядку, носять послідовно публічний характер. Органи адміністративної юрисдикції виступають офіційно від імені держави, яка делегує їм право на розгляд конкретних справ та застосування заходів адміністративного покарання за правопорушення.

ГЛАСНІСТЬ. Діюче законодавство передбачає широке сповіщення громадськості про розгляд конкретних справ, залучення громадськості до провадження окремих процесуальних дій, до безпосереднього розгляду справ, інформування населення про результати розгляду конкретної справи, можливості передачі матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу.

НАЦІОНАЛЬНА МОВА. Провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно з яким особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження (ст.268 КпАП).

ДВОСТУПІНЧАТІСТЬ. Згідно з цим принципом постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої вона винесена, потерпілим (ст.287 КпАП), а також опротестовано прокурором (ст.290). Постанову може бути оскаржено у вищестоящий орган, або в районний (міський) суд, рішення якого є остаточнім.

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ,, в силу якої орган адміністративної юрисдикції, вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен особисто ознайомитися з матеріалами справи, вивчити зібрані по справі докази.

ЗМАГАННЯ СТОРІН. Цей принцип виявляється в закріпленні правового статусу учасників правовідносин адміністративної відповідальності, встановленні відомих процесуальних гарантій особистості.

ПРОСТОТА І ШВИДКІСТЬ. За загальним правилом провадження не пов’язане з великою кількістю учасників процесу, воно не обтяжливе для його учасників, не захаращено деталями, здійснюється максимально швидко та оперативно.

Питанню розгляду справ про адміністративні правопорушення, яке тісно пов’язане з визначенням кола та правового статусу безпосередніх учасників провадження присвячений 21 розділ Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст.ст.268-275). Аналізуючи склад учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення, слід зазначити, що крім органів (посадових осіб), які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення і виносити по них постанови (виконкоми селищних та сільських Рад приймають їх у формі рішення) в Кодексі детально розглянуті права та обов’язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, законних представників, захисника, прокурора, потерпілого, свідка, експерта, перекладача, інших осіб (представників громадськості тощо).

Центральною постаттю в провадженні є особа, яку притягають до адміністративної відповідальності. Навколо неї, власне, і концентрується процесуальна діяльність всіх інших суб’єктів провадження. В ст. 268 КпАП визначено, що ця особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися при розгляді справи юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі.

Врегульовано також важливе питання щодо участі особи, яку притягують до відповідальності, в розгляді справи. Справа про адміністративне правопорушення, як правило, розглядається в присутності цієї особи. Лише якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і від неї не

надійшло клопотання про його відкладення, справу може бути розглянуто під час відсутності цієї особи. В ряді випадків участь особи, яку притягають до відповідальності, в розгляді справи є обов’язковою (при розгляді справ про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, злісну непокору тощо), і в разі її ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді цю особу може бути піддано приводу.

Потерпілому (ст. 269 КпАП), тобто особі, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, надається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі. Його може бути опитано як свідка, відповідно до ст.272 КпАП.

Участь потерпілого в провадженні має “звинувачувальну спрямованість”, він бере участь з метою захисту своїх прав, інтересів, намагається довести, що правопорушення дійсно мало місце і його інтереси порушено, йому завдано шкоду. Саме тому, як вважається, варто розширити адміністративно- процесуальний статус потерпілого, надавши йому право давати пояснення, докази, користуватися юридичною допомогою адвоката, що сприяло б надійнішому захисту його прав.

Законні представники (ст.270 КпАП) - батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники представляють інтереси особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення по справі.

Захисник. Згідно з ст.59 Конституції України, ст.271 КпАП України та Законом України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року всі особи мають право на правову допомогу. Захисник зобов’язаний чітко дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законодавством засоби й способи захисту прав і інтересів осіб, що звертаються за допомогою.

Враховуючи, що згідно ст.6 Закону України “Про адвокатуру” процесуальний статус адвоката має подвійний характер: по-перше, він виступає уповноваженою особою; по-друге, є самостійною процесуальною фігурою, доцільно уточнити й чітко сформулювати на законодавчому рівні, що адвокат може брати участь у провадженні на запрошення не тільки особи, яка притягується до відповідальності, а й інших учасників провадження.

Згідно ст.271 КпАП захисник має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення по справі.

Виходячи з аналізу адміністративно-процесуального законодавства України вважається за доцільне розширити процесуальний статус захисника шляхом надання додаткових прав (майже дорівнений до прав особи, яка притягується до відповідальності), тим самим сприяючи активізації ролі захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення).

Як свідок (ст.272 КпАП) у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню по даній справі. Свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час на виклик органу чи посадової особи, які розглядають справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Законодавством не передбачено будь-яких формальних ознак кола осіб, які можуть бути свідками (родичі, підлеглі по службі, поняті тощо), хоча запис свідчень неповнолітніх свідків має свою специфіку.

Свідок не підлягає заміні іншою особою (на відміну від особи, що підлягає відповідальності або потерпілого, від імені яких можуть виступати законні представники), оскільки саме йому відома певна інформація.

Експерт (ст.273 КпАП) призначається органом (посадовою особою), який розглядає справу, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Він

зобов’язаний з’явитися на виклик і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, з дозволу зазначеного органу (посадової особи) ставити особі, яку притягають до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи, бути присутнім при розгляді справ.

В законодавстві питання призначення й проведення експертизи не знайшли свого закріплення, що слід визнати як прогалину.

Перекладач (ст.274 КпАП), який також призначається в разі необхідності органом (посадовою особою), що розглядає справу, зобов’язаний з’явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад. За ухилення від явки або відмову від перекладу до нього можуть бути застосовані заходи громадського впливу. Як перекладач може бути запрошена й особа, що розуміє знаки німих та глухонімих.

Прокурор (ст.250 КпАП), заступник прокурора. Основне завдання прокурора в провадженні в справах про адміністративні правопорушення — в межах наданих Конституцією України (розділ 7), Законом України “Про прокуратуру” від 05 грудня 1991 року реагувати на будь-яке порушення, а, якщо воно не усунено, своєчасно реагувати в порядку нагляду.

Аналіз законодавства дозволяє виділити такі основні напрямки в роботі прокурора при розгляді справ про адміністративні правопорушення:

а) порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення

б) ознайомлення з матеріалами справи;

в) організація та проведення перевірок законності та обґрунтованості постанов при провадженні в справі;

г) заява клопотання;

д) дача висновків з питань, що виникають під час розгляду справи;

є) опротестування постанов і рішень по скарзі в справі про адміністративне правопорушення;

ж) зупинка виконання постанови, а також здійснення інших передбачених законом дій.

Поняті. Хоча питання участі понятих в провадженні в КпАП України не врегульоване, проте вони беруть участь і сприяють провадженню. Поняті - це особи, які сприяють здійсненню провадження по справі про адміністративні правопорушення і не зацікавлені в кінцевому результаті справи. Їх завдання складається у засвідченні своїми підписами факту правильного висвітлення в протоколі характеру проваджених дій, їх послідовності і результатів. Об’єктивність висвітлення тих дій що відбуваються забезпечується участю не менш як двох понятих. В деяких випадках, при розгляді певних категорій справ (наприклад, порушення Правил дорожнього руху) роль понятих досить значна, тому доцільно врегулювати питання участі понятих та визначити їх правовий статус на законодавчому рівні (як у кримінально-процесуальному законодавстві).

Таким чином, вищезазначені пропозиції узгоджуються з положеннями Концепції реформи адміністративного права України, і дозволять удосконалити адміністративно-процесуальний статус осіб, що беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, а також сприятимуть удосконаленню адміністративно-процесуального законодавства.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі єдиних принципів. Принципи адміністративного провадження, які визначають його характер та структуру, розглядаються у тісному зв’язку з принципами державного управління, що обумовлюється спільністю завдань боротьби з правопорушеннями, частиною якої є боротьба з адміністративними правопорушеннями. Серед принципів провадження можна назвати такі: законність, об’єктивна істина, публічність, гласність, національна

мова, двоступінчатість, безпосередність, змагання сторін, простота і швидкість.

Положення Концепції реформи адміністративного права України, дозволять удосконалити адміністративно-процесуальний статус осіб, що беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, а також сприятимуть удосконаленню адміністративно-процесуального законодавства.