<<
>>

І. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ НОРМАТИВНИХ АКТІВ

Під нормативними актами управління розуміються акти нормативно­правового характеру, якими встановлюються відповідні правила належної або можливої поведінки в сфері державного управління, розраховані на багаторазове застосування та які мають типовий, модельний характер.

Залежно від суб'єктів видання нормативних актів управління виділяються:

Нормативні акти управління:

- укази й розпорядження Президента України;

- постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України;

- накази й інструкції міністрів;

- накази, постанови, інструкції, правила й положення, видані відомствами;

- рішення місцевих державних адміністрацій;

- нормативні акти (положення, правила), видані керівниками державних підприємств й установ.

Являючи собою найважливіше джерело адміністративного й адміністративно-процесуального права, нормативні акти управління характеризуються наступними рисами.

Насамперед в них одержують свою деталізацію й конкретизацію положення законодавчих актів, які прямо або опосередковано стосуються сфери адміністративно-правового регулювання. Так, наприклад, Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України й, у свою чергу, служать базою для інших нормативних актів, що стосуються особливостей дорожнього руху.

Поряд із цим, нормативні акти управління можуть визначати типові правила поведінки в сфері державного управління. Зокрема, МВС України були затверджені Типові рекомендації, що стосуються поліпшення взаємовідносин

міліції з учасниками дорожнього руху й власниками транспортних засобів , спрямовані на зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ, забезпечення прав і законних інтересів громадян, посилення впливу на стан дисципліни серед учасників дорожнього руху.

Крім того, нормативними актами управління регламентуються й уточнюються порядок й особливості взаємодії між учасниками управлінських відносин, уточнюється їх організаційно-правовий статус, а самі учасники нерідко наділяються спеціальними правами, необхідними для здійснення тих або інших функцій управління, на них також можуть покладатися й спеціальні обов'язки, обумовлені специфікою такого роду відносин.

Прикладом цього положення може служити Наставляння по дорожньо-патрульній службі Державної автомобільної інспекції МВС України.

Не можна не відзначити найважливіше значення нормативних актів управління для належного регулювання різноманітної адміністративно- процесуальної діяльності, здійснюваної виконавчими органами держави. Власне кажучи, такого роду актами в значній мірі налагоджує хід цієї діяльності, уточнюється її спрямованість, шліфується механізм взаємин держави й особистості, програмується чітке здійснення різних адміністративних проваджень.

З урахуванням факторів, що характеризують місце й роль нормативних актів управління в системі засобів адміністративно-правового регулювання, можна оцінювати й місце провадження по відпрацьовуванню й прийняттю нормативних актів управління в загальній структурі адміністративного процесу. У значній мірі цим визначається та ключова роль, що грає зазначене провадження в ході здійснення всієї адміністративно-процесуальної діяльності. Не викликає сумніву, що вплив чітко відпрацьованої процедури на формування змісту нормативного акту управління є величезною. Сама по собі процедура виступає як організуючий початок підготовки й прийняття такого роду акту, є важливою гарантією його відповідності вимогам законодавства.

Особливе звучання нормотворча процедура актів управління знаходить в

аспекті охорони й захисту прав людину й громадянина. Це обумовлено тією обставиною, що нормативними актами управління в значній мірі формується механізм взаємовідносин держави й громадянина. З іншого боку, у випадку неналежного регулювання тих або інших аспектів такого роду взаємовідносин, корекція нормативних актів управління в значній мірі ускладнена в порівнянні з корекцією актів управління, що носять індивідуальний характер. От чому якісний рівень розробки й прийняття нормативних актів управління повинен відповідати найвищим вимогам, забезпечувати пріоритет прав і свобод громадян над інтересами відомчого характеру.

Як і кожному з адміністративних проваджень, провадженню по відпрацьовуванню й прийняттю нормативних актів управління властива певна стадійність.

Можна виділити наступні стадії зазначеного провадження:

Стадії провадження по відпрацьовуванню й прийняттю нормативних актів управління

1) встановлення доцільності й необхідності прийняття акту й підготовка його проекту;

2) внесення проекту акту на розгляд відповідного органа;

3) обговорення й відпрацьовування проекту нормативного акту управління;

4) прийняття й реєстрація нормативного акту управління;

Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений Постановою КМУ№ 950 від 18.07.2007р. встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України), підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.

Так, проекти постанов КМУ представляють члени Кабінету Міністрів, центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська й Севастопольська міські держадміністрації, робочі групи, створені КМУ, а також Урядовий Секретар.

У свою чергу, підприємства, установи й організації можуть давати пропозиції щодо прийняття актів Кабінету Міністрів центральним органам

виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади, до компетенції яких ставиться питання, що підлягає врегулюванню.

Проекти постанов Кабінету Міністрів готуються на основі законів України, актів або доручень Президента України, актів КМУ, рішень урядових комітетів, доручень прем'єр-міністра, першого віце-прем'єр-міністра, віце- прем'єр-міністрів.

Підготовка проекту постанови може бути ініційована членами Кабінету Міністрів, керівниками центральних органів виконавчої влади, Урядовим Секретарем, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київської й Севастопольської міськими держадміністраціями.

Розробка проекту постанови Кабінету Міністрів може бути доручена декільком органам виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів органам, установам, організаціям. У такій ситуації орган, до компетенції якого ставиться предмет правового регулювання і який зазначений першим у дорученні, виступає як головний розроблювач і відповідає за підготовку проекту й внесення його в Кабінет Міністрів.

Він також організовує, спрямовує й координує роботу зацікавлених органів по розробці проекту постанови. До числа зацікавлених органів ставляться інші органи виконавчої влади, установи й організації, підлеглі Кабінету Міністрів, до компетенції яких ставляться питання, що стосуються окремих положень проекту постанови.

В окремих випадках для підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів може створюватися робоча група, на яку покладають функції головного розробника.

Важливим етапом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів виступає обов'язкова його експертиза Міністерством юстиції України й узгодження із зацікавленими органами. Так, проекти постанов з питань оподатковування, використання фінансових і матеріальних ресурсів підлягають узгодженню відповідно з Міністерством фінансів і Міністерством економіки, а

проекти постанов, предметом яких є регулювання питань оплати праці, грошового змісту, пенсійного забезпечення, соціальних і трудових відносин, погодяться з Міністерством праці й соціальної політики України.

Проекти постанов, що мають загальнодержавне значення й стосуються інтересів всіх верств населення, після узгодження із зацікавленими органами направляються головним розробником на розгляд всім міністерствам, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київської й Севастопольської міським державним адміністраціям, які зобов'язані протягом 15 днів повідомити головному розробнику про свої висновки щодо проекту.

Поряд із цим, проект постанови може бути винесений на публічне обговорення шляхом його опублікування в засобах масової інформації.

У Тимчасовому регламенті знайшли своє чітке закріплення функції головного розробника, зацікавлених органів, а також Міністерства юстиції в процесі підготовки проектів постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, головний розробник аналізує стан справ у відповідній сфері правового регулювання й причини, що обумовлюють необхідність підготовки проекту постанови; готовить проект; перевіряє його на відповідність міжнародним зобов'язанням України й основних положень законодавства Європейського Союзу; направляє копії проекту зацікавленим органам для узгодження; вживає заходів для усунення можливих розбіжностей, що стосуються проекту постанови; направляє проект постанови Міністерству юстиції для проведення правової експертизи.

У свою чергу, зацікавлений орган відпрацьовує положення проекту постанови з питань, що ставиться до його компетенції; погоджує й повертає його головному розроблювачеві у випадку відсутності зауважень, а при наявності останніх - повідомляє про їх головного розроблювача, чітко формулюючи відповідні положення.

Міністерство юстиції проводить правову експертизу проекту постанови Кабінету Міністрів України на відповідність його законодавству, а також основним положенням законодавства Європейського Союзу, якщо цей проект

по предметі правового регулювання ставиться до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Поряд із цим, Міністерство юстиції повідомляє головного розроблювача про результати експертизи, погоджує проект. Міністр юстиції або один з його заступників візує проект і підписує висновки за результатами експертизи.

Варто підкреслити важливість відпрацьовування проектів постанов Кабінету Міністрів України з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу. Даний етап здобуває особливе звучання в сучасних умовах і свідчить про реальні кроки, що вживають Україною для входження в Європейське співтовариство, приведення українського законодавства у відповідність із загальноприйнятими правовими критеріями, використовуваними в законодавстві країн Європи. Обробці з дотриманням цієї вимоги підлягають проекти постанов, включені в плани роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, які відповідно до Указу Президента України від 9 лютого 1999р. №145 «Про заходи щодо вдосконалювання нормотворчій діяльності органів виконавчої влади» щорічно розробляються Міністерством юстиції України. З обліком цього в процесі розробки проекту постанови головний розроблювач вивчає стан урегульованості законодавством Європейського Союзу положень, які втримуються в проекті постанови, і порядок дозволу питань, що ставляться до сфери правового регулювання проекту, а також визначає ступінь відповідності положень розроблювального проекту тим правовим нормам ЄС, до рівня яких Україна взяла на себе зобов'язання наближати своє національне законодавство, і вимогам Угоди про партнерство й співробітництво між Європейським співтовариством й Україною.

Підготовлений проект постанови Кабінету Міністрів візується керівником органа, що виступає як головний розроблювач, або його заступником і вноситься в Кабінет Міністрів разом із супровідним листом. До проекту постанови додаються:

а) пояснювальна записка, у якій визначаються підстави й ціль розробки

проекту, його місце у відповідному середовищі правового регулювання, приводяться факти й цифрові дані, які обґрунтовують необхідність його прийняття, відбиваються фінансово-економічні розрахунки й пропозиції, що стосуються джерел покриття витрат, прогнозуються очікувані соціально- економічні результати реалізації акту;

б) довідка про узгодження проекту постанови;

в) висновки Міністерства юстиції щодо відповідності проекту постанови законодавству України, а також основним положенням законодавства Європейського Союзу;

г) порівняльна таблиця, якщо проект постанови передбачає внесення змін в інші акти Кабінету Міністрів.

Якщо розроблялася концепція проекту постанови, то така концепція, затверджена Кабінетом Міністрів, також повинна додаватися до проекту постанови.

Досить детально регламентована й підготовка представлених проектів постанов для розгляду Кабінетом Міністрів у Секретаріаті Кабінету Міністрів, здійснювана відповідно до Тимчасового положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України, а також з Інструкцією з діловодства в Секретаріаті Кабінету Міністрів України.

Проект постанови, внесений у Кабінет Міністрів, передається в день його реєстрації у відповідний структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів. Цей підрозділ перевіряє проект і матеріали до нього на відповідність установленим вимогам щодо їхнього змісту й оформлення, проводить аналіз й експертизу проекту, його обґрунтування, вивчає якщо буде потреба відповідні положення проекту з іншими підрозділами Секретаріату, готовить проект експертного висновку й передає копію проекту постанови разом із проектом висновку Юридичному департаменту для проведення юридичної експертизи й редагування.

Робота по підготовці проекту постанови для розгляду Кабінетом Міністрів проводиться структурними підрозділами Секретаріату Кабінету

Міністрів протягом не більше 10 днів, виходячи з того, що цей проект повинен бути розглянутий Кабінетом Міністрів протягом місяця від дня його надходження. Якщо буде потреба строк підготовки проекту в Секретаріаті може бути збільшений на підставі обґрунтованого подання керівника структурного підрозділу.

Після проведення аналізу й експертизи проект постанови візується відповідними фахівцями й керівниками структурних підрозділів Секретаріату, заступником Урядового Секретаря - директором Департаменту (відповідно до розподілу функціональних повноважень) і заступником Урядового Секретаря - директором Юридичного департаменту. Проект постанови й матеріали до нього разом з експертним висновком і списком посадових осіб, яких пропонується запросити на засідання Урядового комітету, передається структурному підрозділу, відповідальному за організаційне забезпечення підготовки й проведення засідань урядових комітетів, для формування порядку денного й внесення на розгляд відповідного Урядового комітету. Схвалений Урядовим комітетом проект постанови візується головою комітету й направляється Урядовому Секретареві для включення до порядку денного засідання Кабінету Міністрів.

Проект постанови представляється під час його розгляду на засіданні Кабінету Міністрів міністром або головою Урядового комітету, якщо він представлений іншим керівником органа виконавчої влади. Рішення Кабінету Міністрів приймається більшістю голосів членів Кабінету Міністрів, що є присутнім на засіданні.

Після прийняття відповідного нормативно-правового акту він повинен бути зареєстрований у встановленому порядку. Державної реєстрації підлягають нормативні акти, видані міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, органами господарського управління й контролю, які зачіпають права, волі й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств й інших органів виконавчої влади» від

03.10.1992 №493/92, зі змінами, внесеними відповідно до Указу Президента України №493/98 від 21.05.1998р., державну реєстрацію здійснюють:

- Міністерство юстиції України - нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління й контролю;

- Г оловне управління юстиції Мін'юсту України в Автономній Республіці Крим - нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим;

- обласні, Київське й Севастопольське міські управління юстиції - нормативно-правових актів обласних, Київської й Севастопольської міських державних адміністрацій, їхніх керувань, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління й контролю;

- районні, районні в містах Києві й Севастополі управління юстиції - нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві й Севастополі державних адміністрацій, їхніх керувань, відділів й інших підрозділів.

Порядок державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України й управління юстиції становлять державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів на підставі Тимчасового положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативних актів, створенні фонду й підтримці в контрольному стані нормативних актів і про порядок й умови користування даними цього реєстру, затвердженого Постановою КМУ від 11.12.1996 №1504.

Заключною стадією провадження є офіційне обнародування нормативно- правових актів. Відповідно до Указу Президента України «Про порядок офіційного обнародування нормативно-правових актів і введення в дію» від 10.06.1997р. №503/97 закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніше чим в 15-денний строк після їхнього прийняття у встановленому порядку й підписання підлягають обнародуванню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету

Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно обнародувані через телебачення й радіомовлення. Офіційне обнародування нормативно-правових актів здійснюється після включення їх у Єдиний державний реєстр нормативних актів із вказівкою привласненого їм реєстраційного коду.

Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їхнього офіційного обнародування відповідно до Указу Президента України.

Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набувають чинності з моменту їхнього прийняття, якщо більше пізній строк введення їх у дію не передбачений у цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права й обов'язки громадян, набувають чинності не раніше дня їхнього опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Відзначимо також, що досить детальний порядок підготовки й прийняття розпоряджень керівників місцевих органів виконавчої влади одержав своє закріплення в Типовому регламенті місцевої державної адміністрації, затвердженим постановою КМУ від 11 грудня 1999 р. № 2263.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ

В сучасній науці адміністративного права питання прийняття, зміни, зупинення та скасування актів управління згадуються найчастіше в дискусіях щодо віднесення цих дій чи до «адміністративного процесу», чи до «адміністративної процедури». При цьому бракує робіт, присвячених власне певній послідовності дій з підготовки та прийняття правових актів управління. Слід відзначити, що певні аспекти правотворчої діяльності органів виконавчої влади визначаються здебільшого підзаконними нормативними актами різних рівнів, тому необхідним є прийняття єдиного нормативно-правового акта, який на рівні закону врегулював би умови та порядок виконання такої діяльності (більш докладно ця проблема висвітлюється у наступній главі цього розділу

книги).

На сьогодні основним документом, який визначає порядок підготовки, опрацювання та розгляду проектів постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, є Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950.

<< | >>
Источник: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС. 2016

Еще по теме І. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ НОРМАТИВНИХ АКТІВ:

  1. ТЕМА № 3. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ НОРМАТИВНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ АКТІВ
  2. ІІ. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ ІНДИВІДУАЛЬНИХ АКТІВ УПРАВЛІННЯ
  3. Нормативные правовые акты
  4. Нормативные правовые акты и рекомендуемая литература
  5. §2. Производство по принятию нормативных актов государственного управления
  6. І. РЕЄСТРАЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ
  7. ІІІ. СТАДІЇ ТА СТРОКИ ПРОВАДЖЕННЯ
  8. Список использованной литературы Законы и иные нормативные акты
  9. СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ЗАКОНОВ, ИНЫХ НОРМАТИВНЫХ ПРАВОВЫХ АКТОВ, ЛИТЕРАТУРЫ И МАТЕРИАЛОВ ПРАКТИКИ
  10. ІІ. ДОЗВІЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ
  11. І. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРОВАДЖЕНЬ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЇХ ЗАВДАННЯ
  12. ІІ. ПРИНЦИПИ ТА УЧАСНИКИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  13. 38. СТРУКТУРА НОРМ ПРАВА. СООТНОШЕНИЕ НОРМЫ ПРАВА И СТАТЬИ НОРМАТИВНОГО ПРАВОВОГО АКТА
  14. І. ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН
  15. ТЕМА № 4. РЕЄСТРАЦІЙНО-ДОЗВІЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ
  16. ТЕМА № 6. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМ ГРОМАДЯН