І. ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН

Політичне, економічне і соціальне оновлення суспільства зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів виконавчої влади у відповідність з новими умовами розвитку нашої держави.

Зазначені органи мають забезпечити реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини, що вимагає якісних змін у всіх напрямках їх діяльності, в тому числі й таких як провадження із звернень громадян.

Вказана проблематика є особливо актуальною і для органів внутрішніх справ, де функціями з розгляду та вирішення звернень громадян наділені різні підрозділи на всіх рівнях системи і є найбільш відповідальними й складними, оскільки зачіпають права, свободи і законні інтереси широкого кола осіб.

У реалізації й охороні прав і свобод громадян одне з найважливіших місць займають пропозиції, заяви й скарги громадян. Одночасно вони виконують роль, що гарантує дотримання законності в державному управлінні. Рівень дотримання режиму законності в державі прямо залежить від зацікавленої участі законослухняних громадян у діяльності по його підтримці. З іншого боку, не можна не погодитися з тим, що наявність великої кількості скарг на дії працівників виконавчого апарата є тривожним симптомом, що змушує піддати пильному аналізу стан справ у цьому апарату й ужити заходів по якісному поліпшенню його роботи. Один з найважливіших напрямків такого зміцнення правопорядку складається в удосконалюванні чинного законодавства, і насамперед адміністративно-процесуальних норм, що регламентують можливість здійснення й захисти суб'єктивних прав і свобод громадян.

До числа найважливіших джерел інформації, необхідних для рішення питань державного, господарського й соціально-культурного будівництва, варто віднести звернення громадян, що представляють собою важливий засіб

здійснення й охорони прав громадян.

Звернення можуть стосуватися найрізноманітніших сторін життя суспільства, починаючи із загальнодержавних інтересів і закінчуючи інтересами конкретної людини. Незважаючи на те, що в зверненнях міститься різна інформація - схвального, критичного характеру пропозиції, з вимогами про відновлення порушеного права й захисту законних інтересів, а також судження всіх типів, - всі вони характеризуються рядом загальних ознак, а саме:

1) звернення відбивають стан справ у відповідних сферах життя суспільства й відповідно стан виконавчої діяльності;

2) обов'язковим одержувачем інформації, що містяться в зверненнях, є представник держави або місцевого самоврядування;

3) такого роду інформація породжує правові наслідки;

4) відомості, які містяться у зверненнях громадян, виходять від них за їх особистим бажанням.

Загальною метою внесення звернень є бажання спонукати відповідні органи й інших осіб розглянути і вирішити їх.. Крім того, зверненням громадян властива і така загальна ознака, як наявність стадій провадження по них.

А). Види звернень громадян

Разом з тим за своєю юридичною природою звернення громадян неоднорідні, що дозволило законодавцеві виділити такі види звернень, як пропозиції, заяви й скарги громадян. Законодавче регулювання порядку розгляду звернень громадян здійснюється на основі Закону України «Про звернення громадян», нормативних актів, зокрема органів внутрішніх справ.

Що стосується провадження за пропозиціями громадян, то законодавець визначив пропозицію (зауваження) як звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя,

соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.(ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Як і будь-якому провадженню, такому провадженню властиві наявність стадій.

Підставою виникнення даного провадження варто вважати внесення громадянином пропозиції з метою вдосконалювання різних сторін державної діяльності й місцевого самоврядування. Порядок розгляду пропозицій громадян може бути тільки адміністративним, а не судовим.

Іншою важливою формою реалізації громадянами своїх прав і законних інтересів є подача заяв. Ціль заяви складається в реалізації через відповідні органи наданих громадянам законних прав й інтересів, а також у виконанні певних обов'язків.

Законодавець визначив, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією и чинним законодавством їхніх прав й інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки у діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки про поліпшення їхньої діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Порядок розгляду даного виду звернення громадян, як й у провадженні по пропозиціях громадян, може бути тільки адміністративним.

У провадженні по заявах громадян передбачені такі стадії:

1) порушення провадження;

2) розгляд заяви власне кажучи й прийняття по ньому рішення;

3) оскарження рішення за заявою;

4) виконання рішення, прийнятого за заявою.

Стадії оскарження рішення в справі може й не бути, якщо громадянин удоволений отриманим результатом.

Особливе місце серед звернень громадян займають скарги.

Реалізація конституційного принципу законності припускає неухильне дотримання прав і законних інтересів громадян, дозволяє ефективно захищати їх від будь-яких порушень. Право на подачу скарги - один з діючих способів усунення можливих порушень законності, важливий засіб відновлення порушених суб'єктивних прав. Скарга - це звернення з вимогою про відновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Між провадженням по пропозиціях і заявам громадян і провадженням по скаргах є певна подібність - і в тім, і в іншому випадку вони являють собою звернення до компетентних органів.

Перелік же підстав, по яких можна розрізняти дані провадження, набагато ширше.

Насамперед, метою подачі скарги є захист й відновлення порушених прав і законних інтересів громадянина. Самі громадяни не в змозі забезпечити собі цей захист, тому що не мають державно-владних повноважень, якими наділені державні органи й органи місцевого самоврядування, куди вони й звертаються. Таким чином, скарга є способом захисту й відновлення порушених суб'єктивних прав громадян. Об'єктом оскарження виступають дії або бездіяльність органів держави, місцевого самоврядування або посадових осіб, а також видані ними акти, що послужили причиною порушення прав і законних інтересів громадян.

Обов'язковим елементом змісту скарги є вказівка на конкретний факт порушення прав і законних інтересів громадянина.

Як показує практика, у ряді випадків скарги подаються громадянами, чиї права й інтереси прямо не зачіпаються. Наприклад, відомі випадки подачі скарги в інтересах інших осіб родичами, знайомими, сусідами громадян, які в силу похилого віку й стану здоров'я не мають змоги особисто направити скарги. Чи варто вважати, що такого роду звернення не є скаргами? Безумовно, немає.

Аналіз законодавства дозволяє виділити й інші риси, що відмежовують провадження по скаргах громадян від проваджень по інших видах звернень.

Насамперед, порядок розгляду скарг, передбачений чинним законодавством, може бути як адміністративним, так і судовим. Крім того, подача скарги свідчить про те, що права або законні інтереси громадянина, на його думку, порушені й він вимагає їх відновлення засобами забезпечення законності. Подача ж заяви, як правило, не пов'язана з фактом порушення прав громадянина. Останній лише клопоче про надання йому можливості реалізувати певні суб'єктивні права або обов'язки відповідно до закону.

Нарешті, суб'єктом вирішення питання по скарзі повинна бути не особа, що порушила права або законні інтереси громадянина й дії якого оскаржуються, на що є пряма вказівка в законі, а лише вища інстанція або посадова особа, що виступає в цьому випадку в якості «гаранта» забезпечення законності й об'єктивності розгляду скарги.

У випадку ж подачі заяви остання адресується безпосередньо в орган або

посадовій особі, яка має повноваження ухвалити рішення щодо нього або забезпечити процедуру прийняття такого роду рішення відповідно до вимог закону.

Б). Специфіка розгляду пропозицій, заяв, скарг

При аналізі провадження по скаргах варто враховувати його стадійність. Можна виділити наступні стадії зазначеного провадження:

1) порушення провадження по скарзі;

2) розгляд скарги власне кажучи й прийняття по ній рішення;

3) оскарження або опротестування рішення по скарзі;

4) виконання рішення по скарзі.

У Законі України «Про звернення громадян» знайшли своє відображення як загальні положення, що стосуються всіх видів звернень, так і положення, що визначають специфіку розгляду пропозицій, заяв і скарг. Розглянемо їх детальніше.

Законодавець чітко сформулював вимоги до звернень громадян. Зокрема, звернення можуть бути усними й письмовими, а також індивідуальними (поданими окремими особами) і колективними (поданою групою осіб). В зверненнях повинні бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладені суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви або скарги, прохання або вимоги. При цьому звернення повинно бути підписане заявником (заявниками) із вказівкою дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями.

Оскільки громадяни можуть помилятися щодо компетенції того або іншого органа, до якого вони звернулися зі зверненням, варто визнати досить розумним положення про те, що орган, що одержав звернення і який не має повноважень по його вирішенню, повинен у строк не більше п'яти днів переслати його за приналежністю відповідному органу або посадовій особі й повідомити про це громадянина, що подав звернення. Такий підхід сприяє усуненню проявів формалізму в спілкуванні із заявником й означає прагнення

держави максимально забезпечити громадянинові вирішення його проблем.

Вказуючи на можливість подачі усного звернення, законодавець у ч. 3 ст. 5 Закону визначає: «Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаною посадовою особою на особистому прийомі)». Усне звернення являє собою спрощену форму звертання - дозволяє уникнути непотрібної паперотворчості, оперативно вирішити ті або інші питання, що виникли у громадянина. Як правило, можливість усного звернення громадянин використає тоді, коли обставини конкретної справи не являють собою особливої складності і його вирішення певною посадовою особою можливо практично одразу після звернення. У такій ситуації доречно говорити про прискорене провадження за зверненням громадянина.

Громадяни мають право звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, на підприємства до посадових осіб на українській або іншій мові, прийнятній для сторін. При цьому рішення за зверненнями громадян і відповіді на них оформлюються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення й відповіді можуть бути викладені в перекладі на мову спілкування заявника.

Законом закріплюється обов'язковість прийняття й розгляду звернень.

Забороняється відмова в прийнятті й розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну приналежність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Законом формулюються окремі обмеження, що стосуються розгляду звернень громадян. Так, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії або рішення яких оскаржуються. Не розглядаються також письмові звернення без вказівки місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, по яких неможливо встановити авторство. Такого роду звернення визнаються анонімними.

Не розглядаються повторні звернення тим самим органом від того самого громадянина по тому самому питанню, якщо перше вирішено по суті, а також

скарги, подані з порушенням строку їхньої подачі, і звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особа, що надіслала звернення.

Важливими гарантіями забезпечення прав осіб, що подали звернення, служать положення закону, що забороняють переслідування громадян за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень

Не допускається також розголошення отриманих із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемляє права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ

Провадження у справах за пропозиціями, заявами та скаргами громадян урегульоване нормами Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96.

Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Усі види заяв, скарг, пропозицій громадян, які надходять до органів виконавчої влади, мають загальну назву - звернення.