<<
>>

І. РЕЄСТРАЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ

В ході розбудови незалежної демократичної правової держави відбувається відповідна зміна точок зору на ряд фундаментальних політико- правових цінностей і реалій практики, до яких належить, безумовно, і адмідміністративний процес.

Для формування сучасних науково- методологічних і правових засад реформування на адміністративному терені необхідні відповідні наукові дослідження широкого кола питань, які охоплюють проблематику адміністративного процесу взагалі та реєстраційно- дозвільного провадження - однієї з органічних і найважливіших його складових, зокрема. Діяльність з надання дозволів і ліцензій, відповідна регламентація тих чи інших видів діяльності, а також заборона певних видів діяльності - в усьому цьому знаходить своє втілення призначення управлінсько-регулятивної діяльності. Саме таким чином держава реалізує свої функції органу впровадження певного соціального порядку і гарантування певних рамок свободи, певного режиму примусу і контролю.

Важливе місце серед неюрисдикційних адміністративних проваджень посідають реєстраційні провадження.

Реєстраційне провадження - це регламентована адміністративно- процесуальними нормами діяльність уповноважених органів публічної адміністрації, в ході якої вирішуються питання про офіційне визнання законності правових актів;законності дій юридичних та фізичних осіб; наділення суб'єктів права відповідними правами та обов'язками. А також про облік або фіксацію юридичних фактів шляхом закріплення їх у реєстраційних документах.

Можна виділити кілька груп реєстраційних проваджень. Частина з них пов'язана з реєстрацією певних фактів. Прикладом можуть бути провадження з реєстрації актів цивільного стану (фактів народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу) і видачі громадянам відповідних посвідчень, а також провадження з реєстрації колективних договорів і угод.

Значна частина проваджень пов'язана з реєстрацією певних суб'єктів.

Зокрема, до них належать:

- державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності;

- реєстрація комерційних банків;

- реєстрація місцевих об'єднань громадян, органів територіальної самоорганізації населення;

- реєстрація об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів;

- державна реєстрація друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств;

- реєстрація адвокатських об'єднань і т. ін.

Окремі реєстраційні провадження пов'язані з реєстрацією певних об'єктів. Наприклад, може бути виділена:

- реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна;

- реєстрація автомототранспортних засобів;

- реєстрація цивільних повітряних суден, аеродромів, аеропортів і присвоєння повітряним судам, внесеним до державного реєстру, державних і реєстраційних розпізнавальних знаків;

- реєстрація річкових і морських суден під прапором України і т. ін.

У відповідних випадках здійснюється реєстрація певних прав, зокрема, права власності, використання землі й договорів оренди землі.

До числа реєстраційно-дозвільних проваджень можна віднести провадження з легалізації, а також провадження з нострифікації (визнання актів) і установлення вірогідності актів. Наприклад, провадження з нострифікації дипломів і атестатів, виданих громадянам України в інших країнах, а також провадження з встановлення вірогідності сертифікатів про походження товарів з України.

Значне число проваджень пов'язане з акредитацією, атестацією і сертифікацією. Серед них можна виділити, наприклад, провадження з акредитації вищих навчальних закладів, установ охорони здоров'я, журналістів

і технічних працівників засобів масової інформації при органах державної влади і місцевого самоврядування, з атестації судових експертів, сертифікації продукції в рамках державної системи сертифікації і т. ін.

Особливе місце серед реєстраційних проваджень посідає провадження з державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Зупинимося докладніше на окремих, найбільш поширених, реєстраційних провадженнях.

1.1. Провадження з легалізації об'єднань громадян. Відповідно до Положення про порядок легалізації об'єднань громадян (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 140, зі змінами та доповненнями, легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян здійснюється шляхом їхньої реєстрації або повідомлення про їх заснування.

Для реєстрації об'єднань громадян до реєструючого органу, подається заява, підписана не менш як трьома засновниками об'єднання або їх уповноваженими представниками.

До заяви додаються такі документи:

1) статут (положення) в двох примірниках;

2) протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення);

3) відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи);

4) дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів);

5) документ про сплату реєстраційного збору;

6) відомості про засновників об'єднання громадян або спілок об'єднань громадян (для громадян - із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об'єднань громадян -

назви об'єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також доданням копії документа про легалізацію);

7) документ, який підтверджує місцезнаходження об'єднання громадян.

Якщо діяльність організації має міжнародний характер, то додатково подаються документи, що підтверджують поширення його діяльності на територію хоча б однієї іншої держави. Союз об'єднань громадян додатково подає рішення центральних статутних органів об'єднань громадян про їх вступ у союз.

Що ж стосується заяви про реєстрацію політичної партії, то вона повинна бути підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, що мають виборче право. Політична партія подає також свої програмні документи.

Заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається у 3- денний строк після надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.

Заява про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації розглядається протягом одного місяця після надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строкпісля його прийняття.

При цьому орган, що здійснює реєстрацію, може проводити перевірку відомостей, які містяться в документах.

За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію об'єднання громадян або про відмову в його реєстрації.

У разі реєстрації об'єднання громадян засновникові видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка.

Зареєстрованому об'єднанню громадян присвоюється відповідний номер, і воно вноситься до Реєстру об'єднань громадян, що ведеться реєструючим органом.

У Реєстрі зазначається:

- дата надходження документів;

- назва об'єднання громадян і місцезнаходження його статутних органів;

- дата затвердження статуту (положення);

- основна мета діяльності об'єднання;

- відомості про склад центральних статутних органів об'єднання;

- дата реєстрації, відомості про зміни в статутних документах, сума внесеного реєстраційного збору.

Дані Реєстру всеукраїнських об'єднань громадян та міжнародних громадських організацій, зареєстрованих Мінюстом, публікуються в газеті "Урядовий кур'єр".

Відомості про реєстрацію всеукраїнських об'єднань громадян та міжнародних громадських організацій Мінюст подає у 10-денний термін до головного обчислювального центру Мінстату. Відомості про реєстрацію місцевих об'єднань громадян реєструючий орган передає органу державної статистики відповідно в області, районі, місті.

Для легалізації громадської організації шляхом повідомлення про її заснування до легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками громадської організації або її уповноваженими представниками.

В заяві вказується прізвище, ім'я, по батькові засновників громадської організації або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності громадської організації. Підписи в заяві повинні бути завірені в установленому законом порядку.

Громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про її заснування, вноситься до книги обліку громадських організацій, що ведеться легалізуючим органом.

У книзі обліку громадських організацій зазначається: дата надходження документів, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності, дата легалізації.

Легалізація об'єднань громадян, що мають одну і ту ж назву, не допускається.

У разі коли із заявою про легалізацію звертаються об'єднання громадян, що мають одну і ту ж назву, перевага віддається об'єднанню громадян, яке першим подало заяву про легалізацію.

Для реєстрації змін, що вносяться до статутних документів об'єднання громадян, до реєструючого органу подаються:

1) заява про реєстрацію зазначених змін, підписана уповноваженим представником;

2) протокол з'їзду (конференції) або загальних зборів з рішенням про внесення змін до статуту (положення);

3) статут (положення) в двох примірниках з унесеними змінами;

4) оригінали свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян та його статуту (положення).

У разі внесення до статутних документів змін, що пов'язані із зміною місцезнаходження об'єднання громадян, додатково подаються документи, які підтверджують місцезнаходження такого об'єднання.

За результатами розгляду заяви про реєстрацію змін приймається у термін, передбачений для розгляду заяви про реєстрацію об'єднання громадян, рішення про реєстрацію змін з виконанням відповідної позначки на титульному аркуші статуту (положення) або про відмову в їх реєстрації.

У разі зміни назви, місцезнаходження вищого статутного органу, мети об'єднання громадян реєструючий орган видає нове свідоцтво про реєстрацію такого об'єднання.

Про зміну своєї назви об'єднання громадян зобов'язане після реєстрації змін опублікувати відповідне оголошення в засобах масової інформації.

У разі припинення діяльності об'єднання громадян реєструючий орган приймає рішення про скасування запису в Реєстрі об'єднань громадян.

Провадження з державної реєстрації транспортних засобів.

Зазначене провадження здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388.

Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції.

Органи Державтоінспекції ведуть облік торговельних організацій, підприємств-виробників та суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, забезпечують їх номерними знаками для разових поїздок, бланками довідок-рахунків та актів приймання-передачі транспортних засобів установленого зразка із сплатою вартості зазначених номерних знаків і

бланків, розробляють порядок видачі таких бланків, обліку та контролю за їх використанням, надають відповідним військовим комісаріатам за їх запитами відомості про державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів (за винятком легкових автомобілів, причепів до них, мотоциклів, мотоколясок та мопедів).

Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції.

Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально. У графі "Особливі відмітки" свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис.

Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язанізареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах

або знищені чи підроблені, забороняється.

Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для власного користування більш як на два місяці, підлягають державній реєстрації в підрозділах Державтоінспекції на строк, визначений Держмитслужбою. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух"), а також транспортні засоби, зібрані (складені) із складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог зазначеного Закону .

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка- рахунок, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із

зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання- передачі транспортних засобів, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення

огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Бланки довідок-рахунків, актів приймання-передачі транспортних засобів підприємств - виробників таких засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери є бланками суворої звітності і виготовляються відповідно до порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 283.

У разі коли власники транспортних засобів мають заборгованість із сплати штрафу за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, їм може бути відмовлено в проведенні державної реєстрації (перереєстрації), знятті з обліку транспортного засобу.

До державної реєстрації не допускаються автобуси, що переобладнані з автомобілів, які призначалися для виконання інших функцій, за винятком таких автобусів, зареєстрованих до 1 квітня 2008 року.

Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку розукомплектованих транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, не допускається. Розукомплектованими вважаються транспортні засоби, в яких відсутня одна або більше складових частин, що мають ідентифікаційний номер (кузов, шасі, рама, двигун).

Державна реєстрація (перереєстрація) легкових автомобілів або виготовлених на їх базі автомобілів, що переобладнані шляхом заміни кузова на кузов іншої марки, моделі, серії чи модифікації (крім автомобілів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком), не допускається.

Державна реєстрація нових транспортних засобів, а також тих, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що

підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до підрозділів Державтоінспекції.

Державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів або транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта (у разі їх наявності) з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. До реєстраційних документів додається договір купівлі- продажу, інший документ, що встановлює право власності, або рішення Кабінету Міністрів України чи комісії, утвореної відповідно до Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 985 про передачу цих транспортних засобів у разі конфіскації у власність держави.

Транспортні засоби реєструються за юридичними і фізичними особами. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним і юридичним особам (власникам), за їх згодою, засвідченою нотаріусом, реєструються за однією особою, на яку оформлені документи, що підтверджують правомірність придбання цих засобів. У свідоцтві про реєстрацію може бути зроблений запис про те, що конкретна особа має право управління транспортним засобом (експлуатувати) і є його власником, скріплений підписом посадової особи і відповідною печаткою. Власники транспортних засобів - юридичні й фізичні особи чи їхні представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після набуття чи митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк реєстрації може бути

продовжений у випадку неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що засвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Правомірність набуття транспортних засобів, вузлів і агрегатів, що мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, що мають відповідні спеціальні дозволи (ліцензії), митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів і підрозділами ДАІ.

Реєстрація набутих нових транспортних засобів проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортного засобу обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, що підтверджується сертифікатом чи відповідним свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката.

Провадження по державній реєстрації договорів оренди землі.

Зазначене провадження здійснюється відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. N 119.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди здійснюється виконавчим комітетом сільської, селищної й міської ради, Київськими й Севастопольської міськими державними адміністраціями по місцю розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладає на відповідні державні органи земельних ресурсів:

- районні відділи земельних ресурсів;

- управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного й районного підпорядкування;

- Київські й Севастопольське міські управління земельних ресурсів.

Для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) надає особисто або висилає поштою у відповідний державний орган земельних ресурсів:

- заява про державну реєстрацію договору оренди;

- договір оренди (у трьох екземплярах);

- план (схему) земельної ділянки, що надається в оренду (у трьох екземплярах);

- рішення органа виконавчої влади або органа місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності;

- результати конкурсу або аукціону - у випадку придбання права на оренду земельної ділянки на конкурентних початках;

- копію державного акту на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів, до заяви додаються:

- акт перенесення границь земельної ділянки, що надається в оренду, на місцевість - у випадку невизначення їх у натурі;

- проект відведення земельної ділянки - у випадку надання його в оренду зі зміною цільового призначення.

У випадку державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки до заяви про державну реєстрацію договору суборенди додається договір (у трьох екземплярах) і акт перенесення границь ділянки на місцевість, - якщо передається не певна в натурі частина орендованої земельної ділянки.

Договір оренди відповідно до законодавства повинен бути нотаріально

завіреним, а договір суборенди - може бути нотаріально завіреним.

У договорі оренди у відповідності зі ст. 14 Закону України «Про оренду землі» повинні бути відзначені наступні умови:

- об'єкт оренди (місце розташування й розмір земельної ділянки);

- строк договору оренди;

- орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, строки й порядок внесення й перегляду);

- цільове призначення, умови використання й збереження якості землі;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження й обтяження щодо використання ділянки;

- сторона (орендодавець або орендар), що несе ризик випадкового ушкодження або знищення об'єкта оренди або його частин;

- відповідальність сторін.

За узгодженням сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й іншої умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, які можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди й т.п.).

Всі надані заявником документи формуються в окрему реєстраційну справу.

Державний орган земельних ресурсів в 20-денний строк перевіряє надані документи на відповідність чинному законодавству й за результатами перевірки готовить висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову в такій реєстрації й передає реєстраційна справа відповідно до виконавчому комітету сільської, селищної й міської ради, Київським і Севастопольської міським державним адміністраціям по місцю розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови в такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчує в 10-денний строк гербовою печаткою й підписом голови відповідної ради, Київських і Севастопольської міських державних адміністрацій або уповноваженого ними посадової особи.

Печатка й підпис ставляться на всіх екземплярах договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, що ведеться державним органом земельних ресурсів за відповідною формою.

Провадження по реєстрації адвокатських об'єднань

Реєстрація адвокатських колегій, фірм, контор й інших адвокатських об'єднань проводиться в Міністерстві юстиції України Положенням про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №302, передбачено, що для реєстрації адвокатського об'єднання в Міністерство юстиції України необхідно подати заява, підписана вповноваженим представником об'єднання, устав адвокатського об'єднання, установчий договір або протокол зборів адвокатів про створення адвокатського об'єднання, дані про чисельний склад адвокатського об'єднання, наявності в його членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, документ про внесення плати за реєстрацію.

При наявності зазначених документів заява про реєстрації адвокатського об'єднання розглядається в місячний строк. Результатом розгляду такої заяви є ухвалення рішення про реєстрації адвокатського об'єднання або про відмову в такій реєстрації або залишенні заяви без розгляду. У випадку ухвалення рішення про реєстрації адвокатському об'єднанню видається свідчення про це, йому привласнюється відповідний номер, що вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань. У Реєстрі вказуються дата надходження документів, назва адвокатського об'єднання й місце його знаходження, дата реєстрації, відомості про зміни, внесених у статутні документи, а також сума внесеної плати. У випадку відмови в реєстрації рішення про це в 1 0-денний строк висилається заявникові. Такого роду відмова можлива, якщо статутні або інші документи, представлені для реєстрації, суперечать законодавству України. Якщо заява подана без документів, зазначених вище, заява залишається без

розгляду. При усуненні причин, на підставі яких заява була залишена без розгляду, ця заява розглядається в порядку й у строки, передбачені Положенням. Про зміни в статутних документах, про припинення діяльності, а також про зміну адреси адвокатське об'єднання повинне сповістити Міністерство юстиції в 5-денний строк для внесення необхідних змін до Реєстру адвокатських об'єднань. У випадку припинення діяльності об'єднання приймається рішення про виключення його із зазначеного Реєстру.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ

З огляду на висловлене, необхідно зазначити, що у загальному вигляді, реєстраційне провадження - це регламентована нормативно-правовими актами процедура здійснення юридично значимих дій, що вчиняється уповноваженими органами публічної адміністрації в процесі вирішення індивідуальних справ в безспірному порядку.

До того ж при розгляді кожного виду реєстраційного провадження та надання вичерпної характеристики кожному з останніх, слід враховувати, що у кожному з проваджень, чи то адміністративних, чи інших, виділяють певні характерні риси, через які і розкривається вся суть провадження. При цьому варто звернути увагу на такі елементи: 1) суб’єкт провадження; 2) об’єкт провадження; 3) зміст провадження. Саме ці складові нададуть можливість отримати повне уявлення про необхідне провадження.

<< | >>
Источник: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС. 2016

Еще по теме І. РЕЄСТРАЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ:

  1. ІІ. ДОЗВІЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ
  2. ІІІ. СТАДІЇ ТА СТРОКИ ПРОВАДЖЕННЯ
  3. ІІ. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ ІНДИВІДУАЛЬНИХ АКТІВ УПРАВЛІННЯ
  4. ІІ. ПРИНЦИПИ ТА УЧАСНИКИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  5. І. ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН
  6. І. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРОВАДЖЕНЬ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЇХ ЗАВДАННЯ
  7. І. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ НОРМАТИВНИХ АКТІВ
  8. ТЕМА № 4. РЕЄСТРАЦІЙНО-ДОЗВІЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ
  9. ТЕМА № 6. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМ ГРОМАДЯН
  10. І. ПРОВАДЖЕННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО- ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ
  11. ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАДІЙ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМ ГРОМАДЯН
  12. ТЕМА № 8. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  13. ТЕМА № 3. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПРИЙНЯТТЮ НОРМАТИВНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ АКТІВ
  14. ТЕМА № 5. ПРОВАДЖЕННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ І ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ
  15. МЕТА ЛЕКЦІЇ:
  16. МЕТА ЛЕКЦІЇ:
  17. ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
  18. ІІ. СТРУКТУРА ТА ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ